726
Уявіть, що двоє людей мають однаковий діагноз «велика депресія», але їхнє тіло поводиться ніби в дзеркалі: один набирає вагу і постійно спить, інший худне і майже не може заснути. Нове дослідження, про яке розповідає ScienceAlert, показує, що це можуть бути не просто різні прояви однієї хвороби, а дві біологічно відмінні форми великої депресії.
Що відомо коротко
- Великий депресивний розлад (MDD) протягом життя переживає щонайменше 10 % людей у США і він коштує понад 210 млрд доларів через лікування та втрату працездатності.
- Дослідники виділили два протилежні підтипи за енергетичними симптомами: AERS+ (сонливість і набір ваги) та AERS- (безсоння і втрата ваги), плюс «проміжний» некатегоризований MDD.
- У генетичному аналізі понад 460 000 людей виявили 27 ділянок ДНК, пов’язаних з різними підтипами депресії.
- Підтип AERS+ тісно пов’язаний з ожирінням, метаболічним синдромом, діабетом 2 типу, запаленням і серцево-судинними хворобами.
- Підтип AERS- має протилежні метаболічні риси, генетично пов’язаний з «кращими» показниками обміну речовин, але асоціюється з анорексією та, можливо, шизофренією.
Чому «одна» депресія може бути двома різними станами
У сучасній діагностиці велика депресія виглядає як великий мішок симптомів. Людина може або набирати, або втрачати вагу, спати забагато або замало — і все це рахується як один і той самий розлад.
Це трохи схоже на те, якби лікар об’єднав у один діагноз і гарячку, і переохолодження, бо «температура ненормальна». Зручно для класифікації, але дуже погано для розуміння, що відбувається в організмі і як лікувати.
Автори роботи звернули увагу саме на «енергетичні» симптоми — сон, апетит, вагу. Вони припустили: якщо ці прояви йдуть у протилежні боки, то, можливо, й біологія за ними стоїть різна. І вирішили перевірити це на рівні генів.
Як вчені розділили депресію на підтипи
Команда провела три великі метааналізи асоціацій усього геному (GWAS), охопивши понад 460 000 людей європейського походження. Вони порівнювали три групи:
- AERS+ — депресія з гіперсомнією (надмірна сонливість) і набором ваги;
- AERS- — депресія з безсонням і втратою ваги;
- Некатегоризований MDD — «середній» варіант із мішаниною симптомів.
Результати виявилися настільки різними, що дослідники говорять про «дві біофізіологічні історії». У AERS+ частіше спостерігали найвищий індекс маси тіла (ІМТ), більш ранній початок депресії, часті рецидиви, сильніші порушення функціонування та більше супутніх захворювань.
Загалом виявили 27 ділянок геному, пов’язаних з MDD. Для AERS+ знайшли чотири специфічні локуси (поширеність цього підтипу оцінили приблизно в 1,5 % населення), серед них — ген, раніше пов’язаний з ІМТ і депресією, а також некодуючу РНК, що стосується гальмівних нейронів кори мозку.
Для AERS- (поширеність близько 5 %) виявили десять локусів, пов’язаних із «сприятливішими» метаболічними рисами. Наприклад, варіант гена, який підвищує ризик AERS-, одночасно асоціюється з меншим обхватом талії і зниженим ризиком діабету 2 типу.
Некатегоризований MDD (близько 8,5 %) мав 13 власних локусів і виявився частково, але не повністю, генетичною сумішшю AERS+ та AERS-.
Що відбувається в тілі при різних формах депресії
Коли дослідники подивилися на зв’язок генетики підтипів із метаболічними показниками, картина стала ще контрастнішою. Для AERS+ виявили позитивну генетичну кореляцію з п’ятьма маркерами:
- ІМТ;
- обхват талії;
- метаболічний синдром;
- діабет 2 типу;
- рівень глюкози в крові.
Ті самі показники були негативно пов’язані з AERS-. Тобто люди з генетичною схильністю до AERS+ виглядають так, ніби їхній організм рухається в бік метаболічного синдрому, тоді як при AERS- — майже у протилежний бік.
AERS+ також був пов’язаний з нижчим рівнем «хорошого» холестерину HDL і вищим рівнем С-реактивного білка — маркера запалення, який уже асоціювали з депресією. Профіль AERS+ вказує на порушений транспорт холестерину, інсулінорезистентність, запальний стан і підвищений ризик атеросклерозу та інших серцево-судинних хвороб.
Для AERS- виявили генетичні зв’язки з анорексією нервовою та можливий зв’язок із шизофренією, що натякає на спільні механізми регуляції генів. На рівні мозку AERS+ більше пов’язаний з гальмівними нейронами, які «приглушують» активність інших клітин, тоді як AERS- — з збуджувальними нейронами, що її посилюють.
Інакше кажучи, в одній формі депресії тіло поводиться як організм, що входить у режим «запасання енергії» з усіма ризиками ожиріння та запалення, а в іншій — як система, що працює на межі, втрачаючи вагу й сон.
Що це означає для розуміння і лікування депресії
Автори говорять про «значущі відмінності в генетичній архітектурі» підтипів MDD. Вони пропонують імунометаболічну рамку: імунна система та обмін речовин можуть модифікувати те, як проявляється депресія, навіть якщо не є її прямою причиною.
Можливі механізми — через системи реакції на стрес, які змінюють рівень запалення в організмі або чутливість до інсуліну. Порушення загальної рівноваги (гомеостазу) енергії тоді проявляється як проблеми з апетитом, вагою та сном.
Це також пояснює, чому симптоми та супутні хвороби при депресії такі різні: під одним діагнозом можуть ховатися біологічно відмінні стани. Дослідники визнають, що поки незрозуміло, чи метаболічні порушення є частиною причинного ланцюга для AERS+, чи лише змінюють картину симптомів. Але в обох випадках це має наслідки для того, як вивчають і зрештою лікуватимуть депресію.
FAQ
Це вже остаточний висновок чи лише попередні дані?
Робота наразі опублікована як препринт на платформі medRxiv, тобто ще не пройшла повне рецензування іншими вченими. Висновки виглядають переконливо завдяки великій вибірці, але їх потрібно підтвердити подальшими дослідженнями.
Чи означає це, що депресію треба лікувати по-різному залежно від підтипу?
Дослідження лише натякає на таку можливість, але не пропонує готових схем лікування. Ідея в тому, що «один підхід для всіх» може бути неефективним, якщо за різними симптомами стоять різні біологічні механізми.
Чому вчені не розділяли депресію на такі підтипи раніше?
Попередні діагностичні системи були спрямовані на уніфікацію критеріїв, а не на тонке біологічне розділення. Лише з появою великих генетичних баз даних стало можливим побачити, що протилежні симптоми можуть мати різну генетичну основу.
Чи можна за аналізом крові чи генів визначити, який у людини підтип депресії?
Поки що ні. Дослідження показує статистичні зв’язки на рівні популяції, але не дає простого тесту для окремої людини. У майбутньому такі знання можуть допомогти створити точніші біомаркери, але це ще попереду.
Якщо раніше велика депресія здавалася єдиною темною хмарою над психікою, то тепер вона більше схожа на дві різні бурі, що по-різному розхитують і мозок, і обмін речовин. Розуміння цих прихованих біологічних відмінностей може перетворити депресію з абстрактного «розладу настрою» на конкретні, адресні цілі для майбутніх підходів до лікування.
Велика депресія виявилася двома різними хворобами тіла з’явилася спочатку на Цікавості.
