6573
Акторка повертається на великі екрани — і робить це гучно.
Участь Пелтроу у фільмі «Марті Супрім. Геній комбінацій» у дуеті з Тімоті Шаламе одразу перетворила стрічку на найкасовіший проєкт в історії студії незалежних фільмів A24. Фінансово «Марті Супрім» був значним ризиком для студії. За повідомленнями, виробничий бюджет фільму склав 70 мільйонів доларів США — це найдорожчий проєкт в історії A24 і йому потрібно було демонструвати результати, подібні до великих студійних релізів, щоб окупитися. Фільм це зробив, поєднавши комерційний успіх із критичним визнанням. За іронією, 53-річна голлівудська акторка зіграла кінозірку, яка згасає. Вона заводить роман з одержимим пінг-понгом головним героєм (Тімоті Шаламе).
«Марті Супрім» зруйнував очікування в театральному ландшафті, часто ворожому до оригінальних, нефраншизних історій. Одісея про пінг-понг, знята Джошем Сефді й утримувана харизмою Тімоті Шаламе та Гвінет Пелтроу, зібрала понад 148 мільйонів доларів у світовому прокаті — разючий результат для рейтингової драми, орієнтованої на персонажів.
Бред Пітт відбиває Пелтроу у збоченця
Протягом майже трьох десятиліть Гвінет Пелтроу послідовно проходила всі ключові етапи голлівудської кар’єри. Вона зарекомендувала себе як актриса, за яку глядачі охоче набивали бокс-офіси. Дев’яності були для Пелтроу справжнім проривом. Вона взяла на себе головні ролі одразу в кількох помітних стрічках — «Великі сподівання», «Обережно, двері зачиняються», «Ідеальне вбивство» та «Закоханий Шекспір». У «Великих сподіваннях», екранізації роману Чарльза Дікенса, Пелтроу зіграла поруч із такими акторами, як Ітан Гоук, Роберт де Ніро та Енн Бенкрофт.
У «Обережно, двері зачиняються» її героїня живе двома паралельними життями — все залежить від того, чи встигне вона на потяг, і кожен вибір змінює її долю. Обидві стрічки зібрали понад 55 мільйонів доларів, закріпивши за Пелтроу статус акторки, здатної поєднувати інтелектуальний шарм і комерційну привабливість водночас. Справжнє визнання прийшло з головною роллю у «Закоханому Шекспірі» — образі жінки, яка мусить маскуватися під чоловіка, щоб отримати право на сцену, і саме за нього Пелтроу отримала «Оскар», перемігши тоді Кейт Бланшетт та Меріл Стріп. Наприкінці десятиліття та на початку 2000-х вона закріпила статус акторки інтелектуального мейнстриму в «Талановитому містері Ріплі» та «Родині Тененбаумів».
У 1996-му, коли їй було 24, вона ледь не стала жертвою Гарві Вайнштайна. Про пережите вона довірилась своєму тодішньому нареченому Бреду Пітту, який згодом дав відсіч продюсеру. Пізніше Вайнштайн попередив Пелтроу, щоб вона більше нікому про це не розповідала. Лише у 2017 році вона стала одним із ключових джерел для розгромної статті журналісток The New York Times Джоді Кантор і Меган Тугі про сексуальні домагання Вайнштайна.
Пелтроу говорила, що умовно поділила свою кар’єру на фільми «з любові» та фільми «заради грошей». Найбільший комерційний успіх і культовий статус їй принесли стрічки, далекі від інтелектуалізму, а саме: роль помічниці Тоні Старка у кінематографічній франшизі Marvel — від «Залізної людини» (2008) до «Месників: Завершення» (2019).
Найнестерпніша знаменитість
Гвінет Пелтроу посідає дивне й водночас стійке місце в сучасній культурі знаменитостей: нею захоплюються, її недолюблюють, пародіюють, їй заздрять і про неї постійно говорять. Небагато сучасних знаменитостей викликали таке стабільне поєднання зачарування та роздратування — і ще менше зуміли перетворити це роздратування на прибутковий, самосвідомий бренд. І цим брендом Пелтроу заробила не менше, ніж фільмами.
Витоки репутації Пелтроу також пов’язані з часом її появи. Вона увійшла в Голлівуд 1990-х як представниця своєрідної індустріальної аристократії. Донька режисера Брюса Пелтроу та акторки Блайт Даннер, вона народилася в середовищі, яке часто вдає, що походження не має значення. В епоху, одержиму автентичністю й простотою, її легкість — соціальна, естетична, фінансова — здавалася підозріло безшовною. Коли вона отримала «Оскар» за «Закоханого Шекспіра», її сльозлива, щира промова для одних була зворушливою, а для інших — надмірно театральною. Цей поділ став повторюваним мотивом.
Нескромна зірка
Особливу полярність Пелтроу визначає не лише привілей, а її ставлення до нього. Багато зірок із подібним бекграундом культивують ретельно продуману скромність; Пелтроу ж часто була байдужою до таких ритуалів. Упродовж років вона відверто говорила про свої практики здоров’я, дієти та спосіб життя, які для широкої аудиторії звучали як надзвичайно недосяжні. Макробіотичні очищення, дорогі б’юті-процедури, випадкові зауваги про складність фільмування у Європі — кожен епізод ставав маленькою культурною іскрою. Вона не вибачалася за розрив між її життям і життям пересічного глядача, натомість описувала цей розрив спокійно, як щось цілком нормальне.
Ця якість, яку дехто вважає нестерпною, стала центральною для її «довговічності». У 2010-х Пелтроу перетворилася з оскароносної акторки на засновницю велнес- та лайфстайл-імперії. Вона створила власний бізнес-проєкт Goop — платформу, через яку почала говорити про тіло, здоров’я і стиль життя. При цьому сама акторка сказала, що обрала цю дивну назву, тому що дві літери «о» між її ініціалами мають привертати успіх, як у Google.
Амбасадорка кринжа
Її бренд значною мірою торгує аспірацією, ідеалізованим домашнім світом, де здоров’я, краса й розкіш зливаються в єдине ціле. Критики ставили під сумнів наукову обґрунтованість деяких продуктів і порад, пов’язаних із брендом, і сама Пелтроу час від часу ставала обличчям цих суперечок.
В одній зі статей для Goop Гвінет Пелтроу, оглядаючи спа у Санта-Моніці, Каліфорнія, рекламувала трайбалістичні вагінальні парові процедури з псевдонауковими твердженнями про «балансування» жіночих гормонів та «оживлення» матки або вагіни. Вона сказала про одну з них: «Ви сідаєте на те, що фактично є мінітроном, і поєднання інфрачервоного випромінювання та пари з полину очищують вашу матку». У своєму матеріалі The Guardian спростував це твердження, зазначивши, що тепло, пара та полин не приносять жодної користі й навіть можуть бути шкідливими.
Це не єдиний раз, коли Гвінет Пелтроу стала амбасадоркою кринжа: вона також рекламувала набори для кавових клізм від Goop. Немає жодних наукових доказів, які підтверджують користь цієї процедури для здоров’я, і медичні експерти попереджають, що кавова клізма може бути небезпечною.
Проте жоден скандал не зменшив її культурної присутності. Навпаки, він її підтримував. Обурення циркулює; за ним іде цікавість; бренд росте.
Постіронія Пелтроу
Частина роздратування, яке викликає Пелтроу, пов’язана з тим, як вона стирає межу між щирістю та перформансом. Чи серйозна вона, коли радить нетрадиційні практики здоров’я, чи грає з абсурдом власного образу? З часом вона продемонструвала готовність брати участь у жарті над собою. Вона з’являлася в інтерв’ю й скетчах Saturday Night Live, де визнавала свою репутацію відірваної від реальності, пародіюючи себе та власний бренд Goop. Вона також давала своїм продуктам назви з іронічним натяком.
This Smells Like My Vagina — свічка, названа так дослівно, що викликала хвилю цікавості й мемів в Інтернеті через свою назву.
This Smells Like My Orgasm — ще один аромат або варіація, яку випустили після уваги до першої свічки.
Hands Off My Vagina — свічка, представлена з політичним підтекстом і частково пов’язана з підтримкою прав на репродуктивну свободу; частина прибутку з її продажу йшла на благодійність.
Ці назви працювали як маркетинговий та культурний трюк — вони викликали сміх, критику та обговорення, а сама Гвінет Пелтроу пояснювала деякі з них як жарт або спробу розвіяти стигму навколо жіночого тіла.
Є й гендерний вимір того, як сприймають Пелтроу. Голлівуд давно винагороджує чоловічу ексцентричність. Коли актори-чоловіки просувають екстремальні дієти чи розкішний спосіб життя, їх називають дивакуватими або відданими справі. Коли подібне робить Пелтроу, її частіше називають претензійною. Це показує: ярлик «нестерпної» працює в ширшому культурному сценарії щодо того, як жінки — особливо успішні й упевнені — мають поводитися публічно.
Феномен Пелтроу
Публічний образ Пелтроу інколи здається ізольованим від повсякденного досвіду настільки, що це викликає реальне роздратування. Коли знаменитість пропонує дорогі рішення універсальних проблем — стресу, старіння, втоми — це може звучати глухо до реальності. Мова велнесу, пропущена через надмірне багатство, ризикує виглядати як інструкція з розкішного життя для тих, хто й так має доступ до ресурсів. Для аудиторії, яка живе в економічній нестабільності або має обмежений доступ до медицини, такі меседжі можуть здаватися відчуженими.
І все ж тривалість культурної релевантності Пелтроу свідчить, що одним лише роздратуванням її привабливість не пояснити. Люди продовжують дивитися її інтерв’ю, читати про її продукти та переглядати фільми, бо вона втілює собою успіх. Роздратування, яке вона викликає, може бути невіддільним від бажання, яке вона пробуджує. Успіх її останнього фільму доводить, що Гвінет Пелтроу залишається такою ж популярною, як і 30 років тому.
Чи здається вона комусь чарівною, чи дратівливою — вона досягла рідкісного: забезпечила, що розмова про неї — захоплива, критична чи іронічна — не припиняється.
