6249
Вона народилася зіркою, пережила матір-суперницю, поховала чотири шлюби, неодноразово рятувала себе від себе самої, зібрала всі головні нагороди шоу-бізнесу і залишила пісню, яку ти точно знаєш.
Лайза Мінеллі біографія
Народжена зі срібною ложкою у роті
12 березня 1946 року в Голлівуді з’явилася на світ дитина, якій, здавалося б, взагалі не потрібно було нічого доводити. Батько — видатний режисер Вінсент Міннеллі, автор численних мюзиклів і людина з бездоганним смаком. Мати — Джуді Гарленд, одна з найяскравіших зірок свого покоління, голос якої змушував плакати навіть тих, хто принципово не плаче в кіно. Деякі діти народжуються зі срібною ложкою в роті. Лайза народилася зі срібною ложкою, мікрофоном і контрактом на перший фільм — і все це одночасно.
Щоправда, за цим глянцевим фасадом ховалася картина значно менш ідеальна. Коли Лайзі не було ще й п’яти, батьки розлучилися. Вінсент пішов своїм шляхом, а Джуді — у прямому сенсі пішла в рознос. Алкоголь, таблетки, нові романи, нові шлюби, депрессії, спроби суїциду — реальні та показові, залежно від настрою. Маленька Лайза почла займатись хатніми справами.
Мати народила ще двох дітей — Лорну і Джої, і турбота про них лягла здебільшого на плечі старшої дочки. Фактично на руках у Лайзи було навіть не двоє малолітніх — а троє, якщо рахувати саму Джуді, яка потребувала не меншої уваги.
Між іншим, саме в ці роки Лайза вперше з’явилася на екрані. Їй було три роки. Фільм називався «Старим добрим літом», мама грала головну роль, а маленьку Лайзу просто поставили в кадр наприкінці. Але щось у тій секундній появі спрацювало — дитина відчула сцену, відчула камеру, відчула глядача.
У п’ять років вона вже брала уроки степу у самого Фреда Астера. У сім — танцювала на нью-йоркській сцені. У тринадцять — знімалася в телепередачі поряд з Джином Келлі.
Мама як суперниця
Коли Лайзі виповнилося сімнадцять, вона вперше вийшла на одну сцену з матір’ю — в лондонському «Палладіумі». Здавалося б, що може бути зворушливішим: мати і дочка, два покоління таланту, родинний дует. Але Джуді Гарленд вийшла з того концерту з дещо неоднозначними почуттями. Вона побачила, що дочка не просто добре виступила. Дочка затьмарила її. Молодша, свіжіша, з тією самою харизмою — але без багажу прожитих помилок.
Це стало моментом, коли мати, яка все своє свідоме материнство пила разом з дочкою чай і скаржилася їй на своїх чоловіків, раптово трансформувалася в конкурента. Лайза це відчула. «Я виступала на сцені з матір’ю, — згадувала вона пізніше, — але раптом зрозуміла: вона не мама… вона Джуді Гарленд».
У 1963 році Лайза зібрала речі й переїхала до Нью-Йорка. Не тому що конфлікт переріс у щось нестерпне — а просто тому що зрозуміла: якщо залишиться, її власна кар’єра назавжди буде жити в тіні материнської. А вона на це не погоджувалася.
Нью-Йорк, Бродвей і перший тріумф
Нью-Йорк у 1963 році — місто, яке не пробачає посередності, але обожнює талант. Лайза приїхала з великим бажанням довести, що вона варта уваги не через прізвище тата. Вона бралася за будь-яку роботу. Манекенниця, статистка, невеликі ролі в театрі. Паралельно — школа театрального мистецтва. Паралельно — спроби заспівати щось своє.
У 1964 році вийшов перший альбом — «Liza! Liza!». Назва скромністю не вирізнялася, зате точно відображала суть: ось я, дивіться, слухайте. Того ж року вона отримала свою першу серйозну нагороду — «Theatre World Award» — за виступ у мюзиклі «Best Foot Forward». Критики відзначали: так, дочка Гарленд — але не лише.
У 1965 році, у дев’ятнадцять років, Лайза вийшла на Бродвей у мюзиклі «Флора — червона загроза». Виступила так, що отримала «Тоні» — одну з найпрестижніших театральних премій Америки. Дев’ятнадцять років і «Тоні».
Але справжній вибух стався трохи пізніше — коли ті самі Кандер і Ебб (автори мюзиклу «Флора — червона загроза») написали мюзикл «Кабаре». Лайза зіграла Саллі Боулз — легковажну американку в берлінському кабаре 1930-х, яка живе сьогоднішнім днем і відмовляється думати про завтра. Шоу отримало вісім номінацій «Тоні» з одинадцяти. Лайза стала зіркою — не дочкою зірки, а ЗІРКОЮ.
«Оскар» і вершина, з якої видно все
Коли в 1972 році вийшла кіноверсія «Кабаре» у постановці Боба Фосса, Голлівуд побачив щось рідкісне: актрису, яка повністю розчиняється в ролі.
«Оскар» за найкращу жіночу роль. А потім «Золотий глобус» та BAFTA. Це не просто нагороди — це підтвердження: так, ця жінка найкраща на екрані цього року. Їй тоді було двадцять шість.
Пізніше вона стала однією з шістнадцяти людей у світі, які отримали «Еммі», «Греммі», «Тоні» та «Оскар» — таке собі комбо. У цьому списку — Вупі Голдберг, Барбра Стрейзанд, Джон Гілгуд.
Через п’ять років — «New York, New York»Мартіна Скорсезе. Фільм прийняли стримано, зате з нього народилася пісня. Та сама — з трубами, з розмахом, з тим відчуттям, що місто завжди дасть тобі другий шанс. «New York, New York» стала її музичним підписом назавжди. Дотепер, коли ця мелодія грає на стадіоні після матчу «Янкіз» або в кінці новорічного ефіру, десь у цьому є трохи Лайзи.
Особисте життя Лайзи Мінеллі
Якщо кар’єра Лайзи Міннеллі — це добре написана симфонія з чіткою структурою і тріумфальним фіналом, то її особисте життя — це джазова імпровізація після трьох келихів шампанського. Захоплива, непередбачувана і не завжди логічна.
Перший чоловік — Пітер Аллен, австралійський співак. Познайомила їх сама Джуді Гарленд — яка, вочевидь, вирішила, що дочці час «заспокоїтися» і «осісти». Лайза погодилася. Весілля відіграли в 1967 році. А потім — як це буває в найдраматичніших мелодрамах — до Лайзи дійшли чутки, що між Пітером і Джуді склалися стосунки зовсім не платонічного характеру. Тобто мати підклала їй чоловіка в буквальному і переносному сенсах.
Лайза зібралася з духом, щоб розлучитись, але вже 29 червня 1969 року Джуді Гарленд померла від передозування снодійного. П’ятий чоловік знайшов її в ванній.
Лайзі на той момент було двадцять три. Горювати не було часу — вона занурилася в роботу. Що, власне, і є найчеснішою відповіддю на будь-яке горе.
Другий шлюб — з продюсером Джеком Хейлі-молодшим у 1974 році, одразу після розлучення з Алленом. Пауза між одним чоловіком і наступним становила, за різними джерелами, близько місяця. Лайза не любила прогалин. Цей шлюб протримався до 1979 року — Хейлі довго терпів романи на стороні та постійні зриви, але зрештою вирішив, що його межа терпіння таки існує.
Третій чоловік -скульптор Марк Геро. Вони одружилися у грудні 1979 року, і цей шлюб виявився найдовшим — тринадцять років, до 1992-го. Мабуть, скульптори від природи терплячіші від продюсерів. Або Лайза справді намагалася вгамуватись — принаймні перші кілька років. За цей час вона знялася в «Артурі» (1981), повернулася на Бродвей, намагалася втриматися від старих звичок. Виходило по-різному.
Четвертий і останній — Девід Гест, телепродюсер і концертний промоутер. Весілля 2002 року обійшлося молодятам у 3,5 мільйона доларів. Кімната відпочинку була прикрашена живими квітами, серед гостей — голлівудська еліта, церемонія нагадувала «Греммі» за своїм розмахом. Вони будували плани, мріяли про усиновлення дитини, купівлю будинку. Але…
Вже через рік та три місяці подали на розлучення. Гест звинуватив Лайзу в рукоприкладстві і спробував відсудити значну частину статку. Адвокати Лайзи виявилися кращими за його адвокатів.
А ще між шлюбами і поза ними у Лайзи був бурхливий роман із танцівником Михайлом Баришніковим — на той випадок, якщо комусь здавалося, що сюжет недостатньо насичений.
Боротьба, яка ніколи не закінчується
Лайза Міннеллі роками воювала із залежністю від алкоголю і наркотиків. Критики охоче порівнювали її з матір’ю. Але тут і є головна відмінність між ними: Джуді Гарленд цієї боротьби не витримала. Лайза — витримала. Вийшла з реабілітаційного центру, зірвалася, повернулася, знову зірвалася, знову повернулася.
Дітей у Лайзи немає. Вона намагалася — кілька вагітностей закінчилися трагічно. Врешті вона змирилася з цим, хоча, за її власними словами, не без болю.
Вистава, яка ще не закінчилася
У 2024 році вийшов документальний фільм «Лайза Міннеллі: Неймовірна, але правдива історія» — і вже сама назва звучить як авторський підпис під усім вищесказаним.
Того ж року вона оголосила про мемуари, реліз яких заплановано на весну 2026 року. Лайзі тоді виповниться вісімдесят. Судячи з усього, матеріалу для книжки — на томів зо три.
