Ознаки хвороби Паркінсона ховаються у волоссі

Дослідники Хебейського університету виявили новий потенційний біомаркер хвороби Паркінсона, що ховається в людському волоссі.

Проаналізувавши волосся 60 пацієнтів з цією недугою, вчені порівняли результати з даними здорових людей того самого віку і побачили істотну різницю.

У зразках волосся пацієнтів із хворобою Паркінсона спостерігалися значно нижчі рівні заліза та міді, а також вищі рівні марганцю та миш’яку.

Хворобою Паркінсона називають хронічне нейродегенеративне захворювання, що повільно прогресує. Для нього характерна поступова загибель нервових клітин, що виробляють нейромедіатор дофамін. Це захворювання невиліковне, але його симптоми, такі як тремор, скутість, уповільненість рухів, можна коригувати ліками та терапією. Найчастіше цей стан зустрічається в людей, яким уже виповнилось 60 років.

Чому це відкриття важливе?

Правдива причина хвороби Паркінсона досі залишається загадкою. Попередні дослідження пов’язували цю недугу з порушенням мікрофлори кишківника та нездоровим харчуванням, наприклад, із вживанням великої кількості ультраперероблених продуктів. Також є дані, що свідчать про тісний зв’язок захворювання із забруднювачами довкілля, такими як пестициди.

Розробка неінвазивного та при цьому надійного способу діагностики хвороби Паркінсона до останнього часу була складним завданням. Нещодавно вчені розробили ефективні біомаркери цієї недуги на основі аналізу крові. Однак людське волосся має властивості, яких немає у крові.

Відомо, що наше волосся накопичує важкі метали з їжі або довкілля. На відміну від слини, поту, крові або сечі воно може зберігати тривалішу історію про стан здоров’я, розповіло видання Science Alert.

Зіставивши відмінності волосся хворих і здорових людей, дослідники вивчили волосяний покрив лабораторних мишей із симптомами хвороби Паркінсона. Зрештою команда виявила зниження рівня заліза у волоссі гризунів, що було тісно пов’язане з дисфункцією кишківника. Тим часом гени мишей, що відповідають за всмоктування заліза, були пригнічені. А активність генів, що беруть участь у засвоєнні заліза мікроорганізмами, була підвищена, що, можливо, й призводить до дефіциту заліза в організмі.

Науковці вважають, що зв’язок між мікробіомом кишківника та генами, які відповідають за метаболізм заліза, є «фундаментальним доказом того, що ці системи пов’язані в контексті патології, подібної до хвороби Паркінсона».

Підвищений вміст миш’яку у волоссі також заслуговує на подальше вивчення: він може бути спричинений впливом факторів довкілля. Примітно, що учасники дослідження з хворобою Паркінсона вживали більше субпродуктів та морепродуктів, які з більшою ймовірністю містять миш’як.

«Враховуючи всі ці результати, ми припускаємо, що зниження рівня заліза у волоссі може свідчити про шлунково-кишкову дисфункцію в пацієнтів із хворобою Паркінсона, а також із дисбалансом кишкової мікробіоти», – написала команда у звітній статті.

Автори дослідження вважають, що їхнє відкриття має високий діагностичний потенціал для виявлення цієї хвороби. Однак для підтвердження результатів науковці потребують подальших досліджень за участю більших груп населення.
І хто знає, можливо, в недалекому майбутньому для діагностування хвороби Паркінсона лікарям буде достатньо лише кількох волосин.

Результати дослідження опублікував журнал iScience.