2359
Почнемо з того, що успішно ростуть лише ті гриби, яким не потрібен симбіоз із деревами. Саме тому всі красиві упаковки, де намальовані білі, рижики, лисички чи трюфелі, залишаються лише фантазією виробників. Такі гриби не вміють рости без дерева-партнера, а перенести їх у пакетик із субстратом поки ніхто не навчився. У найкращому випадку всередині міститься звичайна пліснява, а не міцелій лісових грибів.
Коли в мережі показують, як хтось “садить” трюфель чи підосиновик під березою біля дому, а потім обіцяє показати врожай наступного року, продовження ніколи не з’являється. І це закономірно, адже без великої лісової ділянки такі гриби не плодоносять. Наприклад, щоб отримати трюфелі, плантацію формують щонайменше з чотирьох сотень дерев, а повний цикл займає десятиліття. Тому мрія виростити такі види біля грядки з огірками виглядає приємно, та не має нічого спільного з реальністю.
Зате можна звернути увагу на гриби, які не потребують дерева як партнера. Йдеться про печериці, вешенки, парасольки, навозники та деякі рядовки. Вони добре ростуть у штучних умовах і піддаються простому догляду. Якщо хочеться перенести щось лісове, варто шукати молоде дерево разом із природним ґрунтовим комом, де вже є міцелій. Але йому потрібні умови, максимально схожі на лісові, інакше результат буде нетривалим.
Окремо можна сказати про сморчки. Вони не утворюють симбіозу з деревами, а співпрацюють із ґрунтовими бактеріями, тому на ділянках приживаються частіше. Найкраще вони почуваються під яблунями, особливо якщо частина падалиці переходить у зиму й стає природною підживою. З такими умовами сморчки здатні давати врожай протягом кількох років. Є й методики, коли свіжі сморчки змішують із листяними тирсою та висівають у підготовлений ґрунт — і це теж працює.
Тому, якщо хочеться виростити власні гриби, радимо обирати ті види, що не залежать від дерева. А лісові, на кшталт білих чи підосиновиків, залишити лісу, бо саме там вони й почуваються як удома.
