4303
Сім’ї з однією дитиною давно перестали бути рідкістю, проте навколо них, як і раніше, існує безліч стереотипів. Батьків часто запитують, коли з’явиться друга дитина, немов народження ще однієї — обов’язковий крок.
При цьому близько 45% сімей у Великій Британії, де проводилося дослідження, сьогодні виховують тільки одну дитину, і ця частка продовжує зростати.
Під час роботи над книгою про сім’ї з однією дитиною дослідники опитали понад 3 тисячі батьків, щоб зрозуміти, чому вони ухвалили таке рішення. Результати показали: причин — десятки, і більшість із них глибоко особисті.
ScreenshotScreenshot
Усвідомлений вибір — і вимушене рішення
Для частини батьків одна дитина — усвідомлений і комфортний варіант. Вони цінують баланс між роботою, особистим життям і батьківством, хочуть зберегти звичний спосіб життя або свідомо обмежують розмір сім’ї з екологічних міркувань. Іноді на рішення впливає власний досвід — складні або травмувальні стосунки з братами і сестрами в дитинстві.
Але в багатьох сімей вибір був не добровільним. Деякі батьки хотіли б мати більше дітей, проте обставини склалися інакше. Серед найпоширеніших причин — труднощі із зачаттям, викидні, втрата немовляти або втрата партнера. У таких випадках єдина дитина стає єдиною не за бажанням, а за долею.
Інші батьки пережили важку вагітність або травматичні пологи і не готові знову проходити через фізичні та психологічні випробування. Фінансові чинники також відіграють значну роль: висока вартість житла, дитячих садочків, нестабільна зайнятість і зростання витрат на життя змушують сім’ї відмовлятися від другої дитини.
Емоційна ціна батьківства
Багато матерів розповідали про важкий післяпологовий період — хронічний недосип, проблеми з годуванням, самотність і післяпологову депресію. У деяких сім’ях бажання завести ще одну дитину не збігалося між партнерами або призводило до серйозних конфліктів через відмінності в підходах до виховання.
Додатковим стресом стає необхідність постійно пояснювати і виправдовувати свій вибір перед родичами, друзями і навіть незнайомими людьми. Особливо болісно звучать твердження про те, що дитина без братів і сестер нібито приречена на самотність, егоїзм або соціальні труднощі.
Міфи про «єдиних дітей у сім’ї» не підтверджуються наукою
Дослідження показують: уявлення про те, що діти без братів і сестер виростають розпещеними, егоїстичними або нездатними до дружби, не мають наукових підстав. Ранні роботи, де знаходили відмінності, часто були методологічно слабкими або проводилися в умовах сильного соціального тиску на сім’ї з однією дитиною.
Сучасні дані демонструють: суттєвих відмінностей у соціальних навичках між дітьми з братами та сестрами і без них немає. Вони не менш щасливі, не більш нарцисичні та не гірше адаптовані до життя. Хоча такі діти справді можуть частіше проводити час на самоті, це не означає, що вони почуваються самотніми — а це принципово різні речі.
Ба більше, дослідження фіксують у дітей без братів і сестер невеликі переваги в самооцінці, емоційній стійкості та задоволеності життям. Також відзначаються вищі показники креативності, допитливості, лідерських якостей і мотивації до досягнень.
Що насправді формує дитинство
Розвиток дитини залежить від безлічі чинників — сімейної атмосфери, генетики, якості стосунків із дорослими та однолітками. Відсутність брата чи сестри часто компенсується іншими можливостями: тіснішим контактом із батьками, бабусями та дідусями, більшою кількістю часу на хобі, дружбу та особисті інтереси.
Життя дитини без братів і сестер може виглядати інакше, але це не робить його гіршим. Відмінності між самими дітьми куди значніші, ніж сам факт наявності або відсутності сиблінгів.
Турбота про батьків та ілюзія «підтримки братів і сестер»
Одним із частих страхів залишається майбутнє: чи зможуть діти без братів і сестер впоратися з турботою про літніх батьків. Однак дослідження показують, що навіть у багатодітних сім’ях дорослі діти нерідко перекладають відповідальність один на одного.
До того ж наявність брата чи сестри не гарантує близьких стосунків. Конфлікти, суперництво і навіть цькування між дітьми в сім’ї пов’язані з підвищеним ризиком депресії та самоушкоджувальної поведінки. Коли люди кажуть, що хотіли б мати більше братів або сестер, вони найчастіше мають на увазі підтримку і теплі стосунки — а це зовсім не обов’язковий результат.
Стереотипи живуть довше за факти
Опитування показують: суспільство, як і раніше, схильне приписувати дітям без братів і сестер егоїзм і нарцисизм. Однак коли ці переконання перевіряють емпірично, відмінностей у рівні нарцисизму не виявляється.
Це наочний приклад того, як стійкі стереотипи продовжують існувати, незважаючи на відсутність доказів. І саме ці стереотипи завдають шкоди — сім’ям, батькам і дітям.
Сучасні сім’ї бувають різними. Замість того, щоб оцінювати їх за кількістю дітей, дослідники закликають зосередитися на тому, як створити умови, в яких кожна дитина — незалежно від структури сім’ї — почуватиметься коханою, захищеною та соціально включеною.
