2813
Відома українська письменниця і співачка в інтерв’ю “Суспільне культура” розповіла, чому вона вважає себе бунтаркою та чому не згодна з проявами сексизму та ейджизму, пише Звістка.
Культова авторка початку 2000-х відверто зізнається, що вона завжди почувалася бунтаркою і топила за свободу. В тому числі за свободу кожної людини бути собою і не коритися обмеженням, які не дають права на цю свободу. Ще з дитинства не згодна була зі стереотипами на кшталт: “Чоловік завжди правий”, “Б’є – значить любить”.
“Бунт виникає там, де є критичне мислення, аналіз, там, де людина шукає себе і їй некомфортно жити у світі насаджених правил. Людина не може жити затиснутою в рамки, бо це не призводить ні до чого доброго. Це завжди шлях до тоталітаризму”.
Саме жінці, каже Ірена Карпа, суспільство найчастіше нав’язує свої правила: бути хорошою дівчинкою, не засмучувати батьків і чоловіка, завжди рахуватися з думкою інших людей і не мріяти про право вибору. Письменниця переконана, що, коли почне старішати, буде бунтувати проти ейджизму. Не можна вірити в такі нісенітниці, як, наприклад: “Після 25 вже пізно народжувати” або “Після 60 неможливо зустріти справжню любов”.
У Європі, зазначає авторка, таких стереотипів менше і ситуація з ейджизмом не така гостра, як в Україні. Тітка її чоловіка, наприклад, знайшла своє справжнє кохання у 69. А мати її подруги у свої 59 познайомилася з бароном, вийшла за нього заміж і тепер живе з ним у замку.
Ця тенденція до пом’якшення в Європі дуже добре простежується, зокрема, в кіно і телешоу. У якомусь детективному серіалі, наприклад, слідча буде не 23-річною Анджеліною Джолі, а, скоріше, гарною жінкою близько 50 років, з активним статевим життям. І це вже сприймається як нормальне явище, що жінки не мусять бути вічно молодими. Чоловікам це “дозволено” ще раніше, зокрема, акторам, які й самі давно працюють у цьому напрямку. Наприклад, Леонардо ДіКапріо або Бред Пітт, який піджартовує зі свого віку. Але не всі жінки-акторки можуть гідно нести свої роки, як, наприклад, Катрін Денев, яка у свої 80 курить, знімається і купує квіти. Є ті, що підкорилися диктатурі вічної молодості і наважуються на нескінченні пластичні операції, щоб тільки не старіти. Колись була кінозірка Джейн Сіберґ, яка в 40 років наклала на себе руки, бо “акторка не має права бути 40-річною”.
Ірена Карпа каже, що жінки – досі вразлива половина людства, і тому вона завжди буде на їхньому боці. Боляче, що жінка завжди всім винна, що вона проживає сіре одноманітне життя: “народилася, помила посуд, виховала дітей, пішла на роботу, була всім винна, померла”.
Хіба це не сексизм, коли питають: “А покажіть відомі картини, намальовані жінками, якісь геніальні твори”. Але коли жінка працює на трьох роботах, щоб “вивезти” сім’ю, це вважається нормальним.
“Я за те, – коментує Карпа, – що кожна жінка сама вирішує, що їй хочеться, як вона має виглядати і як проявлятися. Чи хоче вона ходити в міні-спідниці і на підборах та бути окрасою чоловіка, чи хоче бути зіркою ядерної фізики або летіти в космос – головне, щоб їй це подобалося”.
Тому вже час припинити жити за оцими застарілими поняттями, коли чоловік має бути багатим і поважного віку, а його дружина – дуже молодою і гарною, бо тільки так вони будуть один одного доповнювати. “Бо ми живемо в епоху, коли навіть адронний колайдер, – підсумовує письменниця, – це вже минуле”. Для неї дуже важливо, що жінка може бути гарною в будь-якому віці, може красиво старішати і не боятися сивини у волоссі. Можна просто жити своїми цінностями, відчувати тепло і ділитися ним з іншими.
