4366
Сьогодні нова астрофізична модель пояснює походження радіоактивних елементів Сонячної системи та вказує на можливу поширеність планет, подібних до Землі, біля зірок сонячного типу.
Дослідження ґрунтується на аналізі складу давніх метеоритів. Вони зберегли сліди «короткоживучих радіоактивних ізотопів» — елементів, що швидко розпадаються з виділенням тепла. Це тепло сприяло втраті надлишкової води з первинних тіл. Саме так Земля отримала оптимальний водний баланс.
Походження цих ізотопів тривалий час залишалося незрозумілим. Відомо, що вони утворюються під час вибухів наднових. Проте надто близька наднова зруйнувала б молоду планетну систему. Тому попередні моделі не узгоджувалися з реальними даними.
Рьо Савада з Токійського університету запропонував нове пояснення. Його модель передбачає наднову на відстані близько трьох світлових років. Така відстань є безпечною для формування планет. Вона водночас забезпечує необхідні елементи.
Процес відбувається у два етапи. Частина ізотопів, зокрема алюміній і марганець, надходить безпосередньо з вибуху. Вони переносяться ударними хвилями. Інші елементи формуються пізніше.
Другий етап пов’язаний із «космічними променями» — високоенергетичними частинками. Вони взаємодіють з газом і пилом протопланетного диска. Унаслідок цього утворюються берилій і кальцій. Савада зазначає: «Ми ігнорували високоенергетичні частинки».
Модель свідчить, що подібний сценарій є поширеним. Від 10 до 50% зірок, схожих на Сонце, могли зазнати такого впливу. Це означає, що планети з умовами, подібними до земних, можуть бути звичайним явищем. Раніше це вважалося рідкісним збігом.
Козімо Інсерра з Кардіфського університету зауважив: «Це новаторська ідея, що передбачає тонкий баланс між руйнуванням і створенням». Вона відкриває нові критерії пошуку придатних для життя світів. Майбутні телескопи зможуть враховувати сліди давніх наднових.
Наднова могла зробити Землю придатною для життя з’явилася спочатку на Цікавості.
