4497
УкрБуд приватизація: хто новий власник? Давід Бежуашвілі — саме так називається аналітична публікація на порталі ІнфоТренд — новини України, яка викликала значний резонанс у ділових і політичних колах. Після того, як державна компанія «УкрБуд» була продана за 805 млн грн — утричі дорожче за стартову ціну — в інформаційному просторі почали з’являтися неоднозначні коментарі та звинувачення. У фокусі — новий власник: ТОВ «Петро Ойл енд Кемікалс», бенефіціаром якого є грузинський бізнесмен Давід Бежуашвілі. Але за цим інформаційним шумом часто губиться суть: чи справді є підстави для скандалу?
Прозорість, яка викликає підозри
Цікаво, що головні закиди стосуються саме… прозорості. Сам факт, що аукціон проходив на платформі Prozorro.Продажі, а стартова ціна зросла втричі — свідчить не про змову, а про ефективну конкуренцію. Проте для деяких гравців ринку це стало несподіванкою. За даними Forbes Ukraine, інтерес до активу виявляли й інші групи, однак програли через нижчі пропозиції. І саме вони, за словами галузевих експертів, сьогодні активно формують інформаційну хвилю критики.
Хто такий Давід Бежуашвілі?
Давід Бежуашвілі — інвестор зі стабільною репутацією. Його холдинг Georgian Industrial Group — один з найбільших у Грузії, з інтересами в енергетиці, транспортуванні, нерухомості. У партнерстві зі швейцарською Risoil SA вони брали участь у концесії Херсонського порту ще до початку повномасштабної війни. За даними відкритих джерел, група вже вклала понад 30 млн грн в українські активи та планує інвестувати до 100 млн грн у наступні три роки.
Чому компанія з маленьким доходом?
Один із головних «скандальних» аргументів опонентів — низькі прибутки самої компанії-переможця. За 2024 рік її дохід склав лише 1,4 млн грн. Проте це — технічна структура, створена спеціально для участі в аукціоні. Усі зобов’язання виконує холдингова група, яка має багатомільярдний портфель активів. Така модель використовується в усьому світі — зокрема в США та ЄС.
Соціальний вимір
Окрім інвестицій у виробництво, компанія бере на себе й соціальні зобов’язання. У партнерстві з American University Kyiv вона вже бере участь у створенні освітньої школи поруч із кампусом університету. Це важливий сигнал — інвестор розглядає Україну як довгострокову платформу для розвитку, а не короткостроковий спекулятивний інструмент.
Приватизація «Укрбуду» — це не просто передача активу в приватні руки. Це кейс, що демонструє, як може працювати реальна, а не декларативна прозорість в Україні. Аукціон на платформі Prozorro.Продажі, участь міжнародного інвестора з досвідом роботи у критичній інфраструктурі, публічні зобов’язання щодо інвестицій, збереження персоналу та відновлення компанії — усе це говорить про глибшу трансформацію, ніж здається на перший погляд.
Давід Бежуашвілі не новачок у регіоні. Його капітал працює в Чорноморському басейні, а довоєнна участь у проєктах концесії в українських портах свідчить про стратегічне бачення. Інвестор, який не втік після вторгнення, а навпаки — заявляє про нові вкладення, заслуговує принаймні довіри. Скандали й сумніви, які озвучують конкуренти, більше нагадують інформаційний супровід власних поразок, а не обґрунтовану тривогу.
Виграє ж у підсумку — держава. Бо замість тіньових схем чи фіктивних угод вона отримує реального власника з публічним обличчям, підконтрольним медіа, суспільству та міжнародній репутації. Це крок у напрямку цивілізованого капіталізму, де інвестор — не ворог, а партнер.
