1149
Науковці зі Стенфордського університету запропонували нову гіпотезу походження життя на Землі, яка переглядає класичну теорію про роль потужних блискавок. Згідно з дослідженням, життя могло виникнути завдяки безлічі мікроскопічних електричних розрядів — так званих «мікроблискавок», які виникали між краплями води під час розбиття хвиль чи падіння водоспадів.
У ході експериментів вчені виявили, що при розпиленні води в атмосфері, схожій на ранню земну, відбувається утворення органічних молекул з вуглецево-азотними зв’язками. Серед них — урацил, один із ключових компонентів ДНК і РНК. За словами професора природничих наук і хімії Річарда Заре, саме електричні заряди, які виникають між мікрокраплинами води, могли запустити хімічні реакції, аналогічні до відомого експерименту Міллера-Юрі 1952 року.
Виявилося, що великі краплі під час розбиття несуть позитивний заряд, а дрібні — негативний. Коли вони наближалися одна до одної, між ними проскакували крихітні електричні іскри, здатні викликати складні хімічні процеси. Ці «мікроблискавки» дослідники зафіксували за допомогою високошвидкісних камер.
Дослідники відтворили умови ранньої Землі, направляючи потоки води кімнатної температури в газову суміш, до складу якої входили азот, метан, вуглекислий газ і аміак. У результаті утворилися органічні сполуки, серед яких були ціанистий водень, гліцин — одна з амінокислот, а також урацил.
Ця теорія надає альтернативу гіпотезі про потужні блискавки як джерело енергії для зародження життя. На думку вчених, саме мільярди крихітних електричних розрядів, що відбувалися постійно й повсюдно в первісному світі, могли закласти хімічний фундамент для перших живих організмів.
Таким чином, життя на Землі могло початися не з рідкісного космічного чи атмосферного явища, а з банальних і щоденних процесів — розбиття хвиль та падіння води, які створювали необхідні умови для появи складних органічних молекул.
Науковці зі Стенфордського університету запропонували нову гіпотезу походження життя на Землі, яка переглядає класичну теорію про роль потужних блискавок. Згідно з дослідженням, життя могло виникнути завдяки безлічі мікроскопічних електричних розрядів — так званих «мікроблискавок», які виникали між краплями води під час розбиття хвиль чи падіння водоспадів.
У ході експериментів вчені виявили, що при розпиленні води в атмосфері, схожій на ранню земну, відбувається утворення органічних молекул з вуглецево-азотними зв’язками. Серед них — урацил, один із ключових компонентів ДНК і РНК. За словами професора природничих наук і хімії Річарда Заре, саме електричні заряди, які виникають між мікрокраплинами води, могли запустити хімічні реакції, аналогічні до відомого експерименту Міллера-Юрі 1952 року.
Виявилося, що великі краплі під час розбиття несуть позитивний заряд, а дрібні — негативний. Коли вони наближалися одна до одної, між ними проскакували крихітні електричні іскри, здатні викликати складні хімічні процеси. Ці «мікроблискавки» дослідники зафіксували за допомогою високошвидкісних камер.
Дослідники відтворили умови ранньої Землі, направляючи потоки води кімнатної температури в газову суміш, до складу якої входили азот, метан, вуглекислий газ і аміак. У результаті утворилися органічні сполуки, серед яких були ціанистий водень, гліцин — одна з амінокислот, а також урацил.
Ця теорія надає альтернативу гіпотезі про потужні блискавки як джерело енергії для зародження життя. На думку вчених, саме мільярди крихітних електричних розрядів, що відбувалися постійно й повсюдно в первісному світі, могли закласти хімічний фундамент для перших живих організмів.
Таким чином, життя на Землі могло початися не з рідкісного космічного чи атмосферного явища, а з банальних і щоденних процесів — розбиття хвиль та падіння води, які створювали необхідні умови для появи складних органічних молекул.
