332
Міжнародна група астрономів, зокрема дослідники з Цюрихського університету, запропонувала нову теорію походження так званих планетарно-масових об’єктів (PMO) — космічних тіл, які за масою перебувають між планетами та зорями, але не обертаються навколо жодної зірки. Дослідження показує, що ці об’єкти можуть утворюватися внаслідок зіткнень дисків газу та пилу навколо молодих зірок.
Раніше вважалося, що PMO є або «невдалими» зірками, або планетами, які були викинуті зі своїх систем. Проте комп’ютерне моделювання продемонструвало, що в щільних зоряних скупченнях, таких як Трапеція Оріона, взаємодія протопланетних дисків може створювати умови для формування вільно пливучих об’єктів. Коли два таких диски зближуються, їхня гравітаційна взаємодія призводить до утворення так званих «приливних мостів» — витягнутих структур із газу та пилу. Згодом ці містки ущільнюються, а потім розпадаються на окремі ядра, які можуть стати PMO.
За підрахунками дослідників, близько 14% таких об’єктів формуються у вигляді подвійних систем, що пояснює високу кількість парних PMO в молодих зоряних скупченнях. Крім того, багато з них зберігають газові диски, що потенційно дозволяє їм мати супутники або навіть власні планети.
Свіже відкриття пропонує новий погляд на формування планетних систем і показує, що існує третій шлях утворення небесних тіл — не з первинної зоряної хмари чи акреції пилу навколо зірки, а через гравітаційний хаос зіткнень дисків. Подальші дослідження допоможуть підтвердити цю модель та оцінити, наскільки поширені такі процеси у Всесвіті.
Міжнародна група астрономів, зокрема дослідники з Цюрихського університету, запропонувала нову теорію походження так званих планетарно-масових об’єктів (PMO) — космічних тіл, які за масою перебувають між планетами та зорями, але не обертаються навколо жодної зірки. Дослідження показує, що ці об’єкти можуть утворюватися внаслідок зіткнень дисків газу та пилу навколо молодих зірок.
Раніше вважалося, що PMO є або «невдалими» зірками, або планетами, які були викинуті зі своїх систем. Проте комп’ютерне моделювання продемонструвало, що в щільних зоряних скупченнях, таких як Трапеція Оріона, взаємодія протопланетних дисків може створювати умови для формування вільно пливучих об’єктів. Коли два таких диски зближуються, їхня гравітаційна взаємодія призводить до утворення так званих «приливних мостів» — витягнутих структур із газу та пилу. Згодом ці містки ущільнюються, а потім розпадаються на окремі ядра, які можуть стати PMO.
За підрахунками дослідників, близько 14% таких об’єктів формуються у вигляді подвійних систем, що пояснює високу кількість парних PMO в молодих зоряних скупченнях. Крім того, багато з них зберігають газові диски, що потенційно дозволяє їм мати супутники або навіть власні планети.
Свіже відкриття пропонує новий погляд на формування планетних систем і показує, що існує третій шлях утворення небесних тіл — не з первинної зоряної хмари чи акреції пилу навколо зірки, а через гравітаційний хаос зіткнень дисків. Подальші дослідження допоможуть підтвердити цю модель та оцінити, наскільки поширені такі процеси у Всесвіті.
