Як народилася всесвітньо відома марка вантажівок IVECO

Рівно 50 років тому, 1 січня 1975 року було створено найбільший міжнародний автомобільний холдинг IVECO. Ця абревіатура розшифровувалась як Industrial Vehicles Corporation, тобто «Корпорація автомобілів промислового призначення».

В умовах економічної та енергетичної кризи початку 70-х років низка автомобільних компаній почали замислюватися про об’єднання своїх можливостей. У листопаді 1974 року лідер італійського автопрому – концерн FIAT підписав угоду про співпрацю із великим німецьким машинобудівним концерном Klockner Humboldt Deutz (KHD). У концерні IVECO на частку FIAT припадало 80% акцій, а 20% належали німецькому компаньйону. Штаб-квартира цього об’єднання була в Амстердамі.

З італійської сторони в концерн IVECO увійшли виробники вантажівок, що належали FIAT – фірми OM та Lancia. До них додалася французька фірма UNIC. А з німецького боку членом об’єднання стали фірма Magirus Deutz, яка входить до компанії Henschel.

Випуск автомобілів концерну IVECO розпочався із перехідних моделей. Кожна одержала подвійне позначення, в якому була вказівка ​​на походження базових агрегатів.

Першими автомобілями IVECO власної розробки стали моделі легкого сімейства Daily, що з’явилися в 1978 році. Це були напівкапотні машини (фургони та шасі), розроблені в італійському місті Брешія. Їх повна маса становила 3,1 – 4,5 т.

На моделі встановлювався 4-циліндровий дизель з безпосереднім упорскуванням палива. За робочого об’єму 2,5 л він розвивав потужність 72 к. с. У парі з ним працювала чотири- або п’ятиступенева коробка передач. Машини мали рамне шасі та незалежну підвіску всіх коліс. Передні гальма були дисковими.

Ще 1976 року з’явилося сімейство вантажівок IVECO важкого класу. Це були розроблені італійською фірмою OM автомобілі гами «170 – 190». При повній масі 17 – 19 т вони мали потужний безнаддувний дизельний двигун V8 (17,2 л; 352 к. с.). Втім, незабаром його замінили на простішу рядну «шістку» (13,8 л; 260 к. с.). А потім агрегат забезпечили турбонаддувом і на цій базі створили сімейство двигунів потужністю 304 – 380 к. с. 1980 року вони стали базою відомої серії IVECO 190 Turbo. А наступного року був представлений тягач TurboStar 190.42PT. На ньому стояв турбодизель V8 (11,8 л; 420 к. с.). Він став основою всіх наступних важких вантажівок марки IVECO.

Гаму нових автомобілів IVECO середньої вантажопідйомності до кінця 70-х становила серія Zeta. Вона включала моделі серії «50 – 100», тобто повною масою 5 – 10 т. Під кабіною встановлювалися дизельні двигуни трьох типорозмірів: робочим об’ємом 3,45; 4,57 та 5,2 л, потужністю 85 – 140 к. с.

Вже в перший рік виробництва всіх автомобілів марки IVECO було випущено надзвичайно велику кількість – 95 тис. од. 1978 року воно зросло до 109 тис., а 1979-го – до 115 тис. Компанія продовжувала впевнено набирати обертів.