Унікальний супутник Сатурна, Енцелад, відомий своїми гейзерами та потенційним океаном під товстим шаром льоду, став епіцентром нової наукової інтриги через несподіване затемнення на своїй поверхні, інформує Space.
Синтія Б. Філліпс з Лабораторії реактивного руху NASA повідомила про виявлення темної плями діаметром близько кілометра, яка була помітна у даних місій Voyager і Cassini. Цікавим є те, що пляма мала червонувато-коричневий відтінок, нехарактерний для блакитних ділянок поверхні супутника, і поступово зникла протягом кількох років.
Вчені висунули кілька гіпотез щодо походження цього феномену. Перша версія пов’язана з можливим ударом астероїда, який міг оголити підлідні шари або залишити темний матеріал. Друга гіпотеза, припускає прояв внутрішньої активності Енцелада.
Особливу увагу дослідників привернула швидкість зникнення плями, яка значно перевищує очікувані моделі нарощування крижаних відкладень від гейзерів супутника. Це спонукає вчених ставити нові питання про активність гейзерів та можливий вплив частинок з кілець Сатурна на поверхню Енцелада.
Загадкове затемнення не лише додає інтриги дослідженням цього супутника, але й наближає науковців до розуміння його унікальної природи. Енцелад залишається одним з найперспективніших місць у Сонячній системі для пошуку потенційного позаземного життя, а кожне нове відкриття підтверджує надзвичайність цього космічного об’єкта.
Унікальний супутник Сатурна, Енцелад, відомий своїми гейзерами та потенційним океаном під товстим шаром льоду, став епіцентром нової наукової інтриги через несподіване затемнення на своїй поверхні, інформує Space.
Синтія Б. Філліпс з Лабораторії реактивного руху NASA повідомила про виявлення темної плями діаметром близько кілометра, яка була помітна у даних місій Voyager і Cassini. Цікавим є те, що пляма мала червонувато-коричневий відтінок, нехарактерний для блакитних ділянок поверхні супутника, і поступово зникла протягом кількох років.
Вчені висунули кілька гіпотез щодо походження цього феномену. Перша версія пов’язана з можливим ударом астероїда, який міг оголити підлідні шари або залишити темний матеріал. Друга гіпотеза, припускає прояв внутрішньої активності Енцелада.
Особливу увагу дослідників привернула швидкість зникнення плями, яка значно перевищує очікувані моделі нарощування крижаних відкладень від гейзерів супутника. Це спонукає вчених ставити нові питання про активність гейзерів та можливий вплив частинок з кілець Сатурна на поверхню Енцелада.
Загадкове затемнення не лише додає інтриги дослідженням цього супутника, але й наближає науковців до розуміння його унікальної природи. Енцелад залишається одним з найперспективніших місць у Сонячній системі для пошуку потенційного позаземного життя, а кожне нове відкриття підтверджує надзвичайність цього космічного об’єкта.