196
Науково-популярне медіа Space інформує: дослідження за допомогою космічного телескопа «Джуно» (Juno) та архівних даних з місії «Галілео» (Galileo) вказують, що на вулканічному супутнику Юпітера Іо немає глобального підземного океану магми. Це спростовує попередні гіпотези про існування такого шару розплавлених порід і дає нове розуміння вулканічної активності на Іо.
Іо, відомий своїми численними вулканами та лавовими рівнинами, отримує енергію для плавлення мантії від припливного нагріву, спричиненого гравітаційним впливом Юпітера та інших супутників — Європи, Ганімеда та Каллісто. Однак нові вимірювання гравітаційного поля Іо, проведені «Джуно», показали, що супутник досить твердий. Це виключає можливість існування суцільного океану магми.
Попередні припущення базувалися на магнітних вимірюваннях «Галілео» та спостереженнях розподілу вулканів. Вважалося, що ці дані свідчать про глобальний магматичний океан, який допомагає перерозподіляти тепло по всьому супутнику. Проте аналіз гравітаційного поля виявив, що деформації Іо під впливом гравітації Юпітера занадто малі для наявності такого океану.
Натомість як припускають учені, магматичні «кишені» в мантії супутника є джерелами розплаву, що підіймається на поверхню через вулкани. Це подібно до процесів на Землі, де магма утворюється через тектонічні сили і виходить на поверхню через вулканічну активність.
Ці висновки мають значення і для дослідження екзопланет. Іо та Юпітер нагадують масштабну модель екзопланети на близькій орбіті навколо червоного карлика. Якщо Іо, попри інтенсивне припливне нагрівання, не має океану магми, то, ймовірно, багато екзопланет також його не мають.
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
Науково-популярне медіа Space інформує: дослідження за допомогою космічного телескопа «Джуно» (Juno) та архівних даних з місії «Галілео» (Galileo) вказують, що на вулканічному супутнику Юпітера Іо немає глобального підземного океану магми. Це спростовує попередні гіпотези про існування такого шару розплавлених порід і дає нове розуміння вулканічної активності на Іо.
Іо, відомий своїми численними вулканами та лавовими рівнинами, отримує енергію для плавлення мантії від припливного нагріву, спричиненого гравітаційним впливом Юпітера та інших супутників — Європи, Ганімеда та Каллісто. Однак нові вимірювання гравітаційного поля Іо, проведені «Джуно», показали, що супутник досить твердий. Це виключає можливість існування суцільного океану магми.
Попередні припущення базувалися на магнітних вимірюваннях «Галілео» та спостереженнях розподілу вулканів. Вважалося, що ці дані свідчать про глобальний магматичний океан, який допомагає перерозподіляти тепло по всьому супутнику. Проте аналіз гравітаційного поля виявив, що деформації Іо під впливом гравітації Юпітера занадто малі для наявності такого океану.
Натомість як припускають учені, магматичні «кишені» в мантії супутника є джерелами розплаву, що підіймається на поверхню через вулкани. Це подібно до процесів на Землі, де магма утворюється через тектонічні сили і виходить на поверхню через вулканічну активність.
Ці висновки мають значення і для дослідження екзопланет. Іо та Юпітер нагадують масштабну модель екзопланети на близькій орбіті навколо червоного карлика. Якщо Іо, попри інтенсивне припливне нагрівання, не має океану магми, то, ймовірно, багато екзопланет також його не мають.
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
