98
Учені дійшли висновку, що відома Люсі та її побратими австралопітеки взяли в руки інструменти понад 3 млн років тому. На це вказує аналіз м’язів рук австралопітеків.
Нове дослідження надає додаткові докази того, що використання інструментів почалося задовго до появи на Землі нашого виду — Homo Sapience, повідомляє focus.
“Поки що ми не можемо точно сказати, що ранні люди виготовляли кам’яні знаряддя, але результати показують, що їхні руки часто використовували у способи, тісно пов’язані з маніпуляцією інструментами”, — каже співавтор дослідження з Тюбінгенського університету в Німеччині Фотіос Александрос Каракостис.
У рамках свого дослідження вчені вивчили місця прикріплення м’язів на кістках рук у трьох видів австралопітеків, порівнявши їх із руками мавп і людей. Зазначається, що австралопітеки в середині еволюції людей від давніх мавп.
Команда зосередилася на ентезах рук — місцях, де сухожилля прикріплюють м’язи до кісток. Коли м’язи та суглоби часто використовуються, ці місця починають адаптуватися, що призводить до характерних кісткових змін.
“Вивчаючи ці місця, ми можемо реконструювати те, як м’язи та зв’язки були задіяні впродовж усього життя, що дає більш чітку картину поведінки гомінінів”, — підкреслює вчений.
Дослідники вивчили ентези на руках у трьох видів австралопітеків і виявилося, що всі вони могли маніпулювати предметами. При цьому один з останніх гомінінів Australopithecus sediba (1,95-1,78 млн років тому) володів більш людськими руками, ніж двоє більш древніх A. africanus (3,7-3,4 млн років тому) і A. afarensis (3,7-3 млн років тому).
Мавпи можуть хапати і маніпулювати предметами, але спритність їхніх рук часто обмежена анатомією. Водночас Homo Sapience володіють двома ключовими особливостями, які роблять наші руки більш спритними.
Перший дорсальний міжкістковий м’яз розташований на долоні між великим і вказівним пальцями та дає нам змогу акуратно затискати предмети.
“Ця унікальна функціональність забезпечувала ранніх гомінідів спритністю, необхідною для ефективного маніпулювання об’єктами, включно з інструментами, що проклало шлях як технологічного, так і культурного прогресу”, — каже перша авторка дослідження Яна Кунце, палеоантрополог із Тюбінгенського університету.
Мізинець також відіграє важливу роль у хапанні, подібному до людського. Навіть ранні гомініди, такі як A. afarensis і A. Sediba, використовували мізинець для повсякденних завдань, таких як робота з інструментами та приготування їжі.
“Еволюція великого пальця і мізинця мала вирішальне значення для еволюції гомінідів загалом, заклавши основу для спритності руки, якою зараз можуть похвалитися люди”, — додає Кунце.
Річ у тім, що питання про те, наскільки спритними були руки австралопітеків, безпосередньо пов’язане з тим, який же вид першим виготовив і почав використовувати інструменти.
“Дослідження показує, що вид Australopithecus afarensis, до якого належала Люсі, часто виконував людиноподібні хапальні рухи, що передбачає вміле маніпулювання предметами в руках”, — підсумували вчені.
