850
Вигляд індійської пурпурової жаби більше нагадує щось середнє між бегемотом, землерийкою та звичайною жабою, пише Успіх in UA.
Вона має широке, роздуте тіло, крихітні круглі очі та міцні кінцівки. Також її називають свиноносою жабою, адже вона має випнуте вперед рило.
Пурпурова жаба або Nasikabatrachus sahyadrensis майже весь час живе під землею у Західних Гатах (гори в Індії). Попри те, що її родовід існує давно, ще за часів динозаврів, цей вид відкрили лише у 2003 році.
Західні Гати – це гірський хребет довжиною приблизно 1600 кілометрів, що лежить у південно-західній частині Індії. Ці гори є навіть давнішими за Гімалаї, адже утворилися, коли розпався доісторичний континент Гондвана, повідомляє expert.in.ua.
“Родовід пурпурової жаби робить її “живим викопним” – вона процвітала і розвивалася незалежно від інших родин жаб з Крейдяного періоду, щонайменше 66 мільйонів років тому. Це сталося за мільйони років до утворення Австралійського та Антарктичного континентів, які відокремилися після розпаду Гондвани”, – зазначається у повідомленні
Родина Nasikabatrachidae містить лише два види: пурпурову жабу та її близького родича, який був описаний у 2017 році. Найдивнішим є те, що найближчі родичі цих жаб живуть за тисячі кілометрів по той бік Індійського океану. Зокрема дослідження показало, що ним є родина Sooglossidae – група жаб, яка живе на відстані 4000 км на Сейшельських островах.
Пурпурові жаби проводять своє життя під землею та є добрими копачами. Вони використовують свій клиноподібний череп та сильні кінцівки, аби ритися в ґрунті. Завдяки своєму видовженому рилу вони можуть харчуватися термітами, мурахами, дощовими черв’яками та іншими безхребетними.
Впродовж року вони лише на декілька днів виходять з-під землі, аби спаруватися.
Пуголовків пурпурової жаби їдять корінні жителі південно-західної Індії, адже вважають, що вони мають лікувальні властивості. Інколи дітей змушують носити амулети, зроблені з жаби, адже вірять, що це допоможе їм зменшити страх перед штормами в такому дуже сильному дощовому регіоні.
“Пуголовки, доступні лише перед проливними дощами щороку, вважаються місцевим делікатесом. Така практика, а також вирубка лісів у місцях проживання жаби з комерційною метою є основними загрозами для цього вже зникаючого і маловивченого виду”, – підкреслили у матеріалі.
У виданні підсумували, що місць розмноження пурпурової жаби не є багато, а всі вони розташовані за межами природоохоронних територій. Попри те, що оцінки чисельності популяції відсутні, місцеві громади визнають, що кілька десятиліть тому вона була вищою, та, ймовірно, швидко скорочується.
