295
Професор експериментальної психології Оксфордського університету Чарльз Спенс та його колеги з’ясували, яким має бути ідеальний сендвіч.
Мабуть, знайдеться не так багато прикладів швидкоїжі, що підкорили серця людей у всьому світі. Сендвіч – один з них.
Його авторство приписують англійському дипломату Джону Монтегю, 4-му графу Сендвічу, що 1762 року відкрив закуску, яку нині полюбляють не лише британці. Як відомо, під час гри в карти граф не хотів зайвий раз вставати з-за столу, щоб поїсти. Тому просив подавати йому порцію яловичини, покладену між двома скибочками хліба, яку можна з’їсти без ножа і виделки, просто тримаючи руками.
Запеклі суперечки про те, як краще приготувати та з’їсти ідеальний сендвіч, точилися понад 250 років. І ось тепер, здається, край цим суперечкам покладено.
Вершкове масло, скибочки темного хліба, складене вдвічі м’ясо та підсушені томати
Якщо казати коротко, саме так звучить формула професора Оксфорду Чарльза Спенса. Але насправді все набагато складніше.
За його словами, в ідеальному сендвічі всі інгредієнти розташовані симетрично. Місце вологіших компонентів – у центрі. З-поміж таких компонентів можуть бути салат, помідори, корнішони або маринована цибуля.
«Вологі начинки необхідно затиснути в середині, щоб не допустити розмокання хліба», – зауважив професор Спенс. І ось що важливо: замість того, аби збирати сендвіч знизу вгору, слід покласти обидва шматки хліба поряд і послідовно додавати начинку.
З містером Спенсом цілком згоден професор Алан Макі. «Суть в тому, щоб намастити обидва шматки хліба маслом, покласти на кожну скибочку начинку та скласти їх разом», – уточнив він.
Вибираючи хліб, слід віддавати перевагу буханцю, який не розмокає. Це може бути, наприклад, хліб на заквасці, цільнозерновий або коричневий.
«Основна мета винаходу графа Сендвіча – зберегти руки чистими, тож використання жирного хліба, такого як фокачча, неприпустимо», – зазначив професор Спенс. Скибочки повинні бути не надто тонкими, щоб не розвалитися, але й не надто товстими, бо тоді їх важко їсти. Ідеальна товщина – близько 2 см.
Що стосується обов’язкового жирового емульсійного компонента на хлібі, то він потрібний не лише для кращого смаку. Жирний шар створює плівку, що відштовхує вологу та допомагає запобігти розмоканню хліба.
Містер Спенс стверджує, що найліпшим продуктом для цього є якісне вершкове масло. Маргарин, що є їжею глибокого перероблення, не прийнятний. Так само як і майонез, який, на думку професора, був би «огидним» складником сендвіча.
Масло слід брати кімнатної температури (20°C), адже таким його легше мастити на хліб. А тим часом м’ясо та сир, які також містять велику кількість жиру, ще більше запобігають потраплянню небажаної вологи в скибочку.
За твердженням професора Макі, м’ясо бажано скласти вдвічі: це теж створить додатковий бар’єр для вологи. Ще один запобіжний захід проти розмокання – обов’язкове промокання салату, корнішонів та цибулі кухонним рушником.
Що стосується помідорів, то вони є найризикованішою складовою сендвіча, адже містять багато води, що може зіпсувати загальний смак. Тому томатний компонент краще за все підсушити в духовці або в дегідраторі.
Чимале значення у створенні ідеального сендвіча професор Спенс надає салатові. За словами вченого, це чи не найважливіший елемент, що забезпечує хрускіт при надкушуванні. А цей звук пов’язаний із вищим рівнем задоволення. Він не лише приємний для нашого слуху, але й сигналізує про свіжість їжі.
Ще привабливішим сендвіч стає тоді, коли в ньому використовуються якомога більше кольорів. «І що яскравіші кольори, то краще», – сказав професор Спенс в інтерв’ю виданню Daily Mail. «Просто подумайте, який нудний вигляд має начинка з тунця та майонезу всередині бутерброду з білого хліба», – додав науковець.
Зрештою, професор Спенс попередив: додавання великої кількості шарів – не завжди на краще. Адже не слід забувати, що сендвіч потрібно якимось чином вкусити. А перед тим, як його кусати, слід переконатися, що все в цьому кулінарному шедеврі тримається купи.
