236
Нові дослідження показали, чому гренландська акула живе найдовше з усіх хребетних тварин. Її тривалість життя аж 500 років.
Науковці встановили, що гренландські акули можуть жити сотні років завдяки їхньому незмінному метаболізму. Це дивовижне відкриття суперечить попереднім припущенням вчених і може мати серйозні наслідки для адаптації цих тварин до зміни клімату, пише LiveScience.
Гренландська акула (Somniosus microcephalus) має середню тривалість життя приблизно 250 років, але потенційно може прожити понад 500 років. Це робить її найбільш довгоживучим хребетним створінням у світі. За словами вчених, ці акули мешкають в Північному Льодовитому та Північному Атлантичному океанах на глибині до 2647 метрів.
Досі важко було визначити причини довголіття цих хижаків. Дослідники припускали, що тривалість життя гренландських акул пов’язана з надзвичайно холодним середовищем їхнього перебування. Адже вони можуть виживати у водах із мінусовою температурою.
Але нове дослідження припускає, що довголіття гренландських акул може бути пов’язане з їх метаболічною активністю, яка не змінюється з часом, як це відбувається в інших тварини.
«Це дослідження важливе для нас, оскільки показує, що акули не виявляють традиційних ознак старіння», – повідомив провідний автор дослідження, докторант Манчестерського університету Юен Кемпліссон.
За науковими даними, метаболізм – це хімічний процес, у якому ферменти розщеплюють поживні речовини в енергію, і процеси, які використовують цю енергію для побудови та відновлення тканин. У більшості тварин швидкість метаболізму з часом сповільнюється. Це призводить до зниження виробництва енергії, уповільнення відновлення та регенерації клітин, а також до пригнічення здатності видаляти клітинні відходи, які можуть спричинити подальше пошкодження клітин.
Щоб виміряти метаболізм акул, дослідники взяли зразки тканин з м’язів 23 гренландських акул, які були виловлені на південному узбережжі острова Діско в центральній Гренландії. Потім команда виміряла активність п’яти різних ферментів у зразках, щоб визначити швидкість їх метаболізму та реакцію на різні температури навколишнього середовища.
Потім дослідники обчислили вік кожної акули, вимірявши довжину її тіла. Вони виявили, що вік акул коливався від 60 до 200 років. Коли порівняли активність ферментів акул, з’ясували, що не було змін у різних вікових групах.
«У більшості тварин можна очікувати, що деякі ферменти з часом знижують активність, оскільки вони деградують і стають менш ефективними. Але це не стосується гренландських акул», – сказав Юен Кемпліссон.
Стабільний метаболізм протягом віку гренландських акул свідчить про те, що вони не дегенерують, як інші тварини. То це, ймовірно, є причиною їх тривалого життя.
Тести також показали, що всі ферменти мають «значно вищу» активність при високих температурах. «Ми хотіли дослідити, чи були ферменти гренландської акули спеціально адаптовані для ефективнішої роботи в холодних умовах, але ми не помітили такої тенденції. Вища активність у теплих умовах свідчить про те, що якби цих акул поселили в теплішому середовищі, їхній метаболізм значно збільшився б, що, ймовірно, змінило б їхній спосіб життя», – додав Кемпліссон.
