256
Останні роки вчені зіткнулися з несподіваним і тривожним відкриттям: у водах Атлантичного океану біля мису Кейп-Код, штат Массачусетс, з’явився хижак, який полює на одних із найстрашніших морських хижаків — акул. Це відкриття стало результатом детального дослідження, яке почалося у 2020 році, коли науковці почали мітити морських акул спеціальними передавачами, встановленими на плавниках.
Жахливе відкриття: хто полює на акул?
Дослідження розпочалося з маркування кількох акул-біглів (Lamna nasus) за допомогою передавачів і висувних супутникових архівних міток (PSAT), що дозволяло відстежувати їх переміщення у реальному часі. Серед цих акул була вагітна самка, довжина якої становила 2,2 метра. Вчені сподівалися отримати цінні дані про пересування цієї особини, але замість цього стали свідками події, яка сколихнула наукову спільноту.
Через 158 днів після маркування, мітка з’явилася на Бермудських островах. Аналіз даних показав, що акула плавала стабільно до березня 2021 року, коли раптово відбулося значне збільшення глибини та стабілізація температури на рівні 22 °C. Для дослідників це було чітким сигналом: акула була з’їдена іншим, значно більшим хижаком.
Ключові підозрювані: хто винен?
Це відкриття поставило вчених перед важливим питанням: хто може бути винним у цьому хижацтві? Враховуючи стабільну температуру, дослідники припустили, що хижак був теплокровним. Це звузило коло підозрюваних до двох видів: великої білої акули (Carcharodon carcharias) та короткоперої мако (Isurus oxyrhinchus).
Однак детальний аналіз поведінки глибини показав, що хижаком, найімовірніше, була велика біла акула. На відміну від мако, яка часто здійснює швидкі занурення, поведінка білої акули більш передбачувана і відповідає даним, які зафіксувала мітка. Це підтверджує теорію про те, що навіть такі потужні хижаки, як великі білі акули, можуть стати жертвами ще більших морських монстрів.
Наслідки для екосистеми
Це відкриття має значні наслідки для розуміння морської екосистеми. Вчені давно знали, що білі акули — одні з найбільших верхівкових хижаків океану, але цей випадок показує, що навіть вони не є непереможними. Особливо тривожним є факт, що з’їдена акула була вагітною, що призвело до втрати не лише однієї репродуктивної самки, але й усіх її потомків.
Це відкриття піднімає важливі питання про стан популяцій морських акул і їхнє майбутнє. Хижацтво, яке раніше не враховувалося як серйозний фактор смертності для акул, може мати більш значний вплив на їхні популяції, ніж вважалося раніше.
Подальші дослідження
Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers In Marine Science, відкриває нові горизонти для вивчення взаємодії видів у морських екосистемах. Вчені планують продовжити дослідження, щоб зрозуміти, як часто такі випадки хижацтва трапляються і які види хижаків ще можуть полювати на акул у відкритому океані.
Ця подія нагадує нам про складність і непередбачуваність природи, де навіть найбільші та найнебезпечніші хижаки можуть стати жертвами.
