456
До Ванкуверського столичного оркестру на першу репетицію сезону запросили пса на ім’я Біллі. Собаці 2,5 роки і він «зростає» в сім’ї музикантів.
Про цепише Washington Post.
Подружжя музикантів – 33-річний скрипаль і альтист Люціан Барз і 27-річна піаністка Тереза Боуз – взяли Біллі ще цуценям з притулку в Техасі (США) у червні 2022 року.
Вони не знали про його прихильність до класичної музики, допоки не привезли Біллі додому до Канади.
Невдовзі після «всиновлення» Біллі подружжя зрозуміло, наскільки він сприйнятливий до мелодій, які чує щодня. Тереза часто грає вдома класичну музику.
«Це така «пожива для душі» – просто бачити як тварина насолоджується музикою. Для нас це нагадування про те, що музика – універсальна мова«, – зауважив Люціан.
Він додав, що не здивований такою реакцією улюбленця. Люціан не лише чув, що тварини люблять музику, а й переконався у цьому в дитинстві, коли грав на скрипці для корів на фермі.
Подруга пари 29-річна Естер Хван була однією з перших, хто заграв для пса. Вона є концертмейстером Ванкуверського оркестру.
«Я грала для нього так, ніби виступала перед живою аудиторією – з такою ж якістю і подачею. Я була дуже зворушена, коли вперше виступала перед ним, а він був дуже спокійний і просто слухав із заплющеними очима», – розповідає вона.
У соцмережах багато користувачів зауважували, що хочуть побачити Біллі на великому живому виступі. Так концертмейстерка припустила, що репетиція була б ідеальною можливістю для пса.
«Біллі залучає нову аудиторію до класичної музики, а це саме те, що потрібно індустрії. Класична музика може бути дуже нішевою, але Біллі запрошує нових слухачів, і це дуже зворушливо«, – додала Естер Хван.
Під час репетиції диригент Ванкуверського міського оркестру Кен Хсіе вирішив зіграти Симфонію №4 Шумана.
Він помітив, наскільки пес був товариським з музикантами, і припустив, що собака буде активним під час виконання. Однак, на його подив, Біллі сидів спокійно і шанобливо слухав музику.
«Він підіймав голову, коли чув тембр, і опускав її, коли музика була заспокійливою. Це дійсно насичена композиція, і я дуже хочу, щоб мої слухачі робили те саме – переживали її емоційно«, – сказав Кен Хсіє.
