120
За словами науковців, втрачений багато мільярдів років тому великий супутник Марса може пояснити, чому Марс настільки відрізняється від інших кам’янистих планет Сонячної системи.
Головні тези:
- Науковці виявили, що втрачений супутник Марса, Неріо, міг великою мірою вплинути на форму та рельєф планети.
- Височина Тарсіс та інші екстремальні ландшафти Марса можуть бути результатом дії зниклого супутника на планету.
- Гіпотеза про вплив Неріо на Марс пояснює дивний рельєф та розташування ландшафтів червоної планети.
- Зіткнення та розсіювання супутників були поширеними явищами у ранній Сонячній системі, що вплинули на формування планет.
- Ідея про короткочасно існувавший великий супутник Марса викликає питання щодо його утворення та зникнення.
Що не так із дивною формою та незвичайним рельєфом Марса
Науковці зазначають, що наразі Червона планета має два крихітні супутники, однак на початку існування Марс міг мати супутник Неріо набагато більших розмірів.
На думку астронома із Військово-морської обсерваторії США у Вашингтоні Майкла Ефроімські, саме цей зниклий супутник міг вплинути на дивну форму і незвичний рельєф Марса.
Зазначається, що саме на Марсі розміщена низка найбільш екстремальних ландшафтів у Сонячній системі, серед яких найбільший каньйон, найвища гора і найбільший високогірний регіон.
Це регіон має назву Тарсіс або височина Тарсіс, він розташований в західній півкулі Марса біля його екватора.
Регіон Фарсіди становить близько 5 тис кілометрів завширшки і піднімається до 7 км заввишки, не враховуючи його масивних щитових вулканів, які височіють ще вище
Майже точно на протилежному боці планети від Фарсіди знаходяться Терра Сабейська і Великий Сирт, ще один високогірний регіон і масивний щитовий вулкан відповідно.
Що відомо про вплив зниклого супутника на зовнішній вигляд та ландшафт Марса
Науковці дійшли висновку, що значна маса Неріо вплинула на форму Марса завдяки гравітації. Зокрема, зниклий супутник призвів до підйому припливів в магматичних океанах за аналогією із Місяцем, який призводить до підйому припливів на Землі.
Однак у порівнянні із Землею Марс має значно менші розміри і тому набагато швидше охолонув. Так його приливні опуклості зафіксувалися в отриманій формі планети.
Майкл Ефроімські припускає, що Неріо міг бути знищений в результаті зіткнення, залишивши по собі крихітні супутники Фобос і Деймос
Або його могло бути розсіяно з Сонячної системи за допомогою гравітаційної взаємодії з іншим тілом
Такі зіткнення і розсіювання були звичайним явищем у ранній Сонячній системі. Астрономи вважають, що Земля отримала свій місяць унаслідок зіткнення з протопланетою розміром з Марс, а розсіювання серед зовнішніх планет змістили їхні первісні орбіти, які колись були набагато ближчими до Сонця, в їхні нинішні положення.
Однак Неріо досить тривалий час був супутником Марса аби вплинути на його рельєф і ландшафт.
При цьому Ефроімські визнає, що пояснення дивної форми і ландшафту Марса впливом його зниклого супутника є усього лиш гіпотезою.
Ідея про короткочасно великий Місяць піднімає багато питань, особливо щодо його утворення і подальшого зникнення.
Наприклад, якби Неріо був знищений, він мав би залишити низку кратерів уздовж пояса, вирівняних з його орбітою, але такого ланцюжка кратерів не існує.
Крім того, гіпотеза вимагає, щоб геологічні процеси перенесли поліпшення і деформації, ініційовані Неріо, в їхні сучасні форми, піднявши початкові височини ще вище.
