634
Гіперконтроль — це стан постійного напруження, який змушує людину постійно перебувати в напрузі, бажаючи постійно контролювати себе та оточуючий світ. Такий стан викликає втрату енергії, бажання, лібідо та сну. Люди, які страждають від гіперконтролю, не можуть насолоджуватися життям через постійний аналіз ризиків та потенційно небезпечних ситуацій. Про це розповідає у своїй статті психологиня Єлизавета Птиця — https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/shcho-take-giperkontrol-abo-yak-doviritis-zhittyu/
Формування гіперконтролю часто відбувається в дитинстві під впливом негативних ситуацій, пов’язаних у родині. Батьки передають свої страхи та нездатність до відкритого сприйняття світу дітям, що призводить до розвитку гіперконтролю. Велику роль у формуванні гіперконтролю відіграє близьке оточення, яке може бути як джерелом підтримки і безпеки, так і джерелом стресу та тривоги.
Гіперконтроль має негативний вплив на психічне здоров’я особистості, вимагаючи великих витрат енергії та обмежуючи можливості для особистого розвитку і задоволення від життя. Люди, які постійно перебувають у стані гіперконтролю, відчувають виснаження та втому, що робить їх нездатними насолоджуватися простими речами та досягати життєвих цілей.
Серед основних ознак гіперконтролю:
- Перманентна тривожність
- Нездатність насолоджуватися життям та особистими перемогами
- Фізичне напруження
- Нав’язливі думки та дії
- Надмірний перфекціонізм
- Потреба в тотальному контролі над усім, що оточує
За словами психологині Єлизавети Птиці, гіперконтроль також пов’язаний з нав’язливими станами. Люди, що страждають від цього стану, схильні до постійних роздумів і аналізу, що призводить до нав’язливих думок та дій. Вони можуть витрачати багато часу на перевірку та повторні дії, щоб упевнитися, що все під контролем.
Єлизавета Птиця наголошує, що гіперконтроль може призвести до серйозних психічних проблем, таких як тривожні розлади та депресія. Постійний контроль над усіма аспектами життя може викликати відчуття безпорадності та відчаю, що тільки поглиблює проблему. Важливо розуміти, що гіперконтроль не є способом забезпечення безпеки, а навпаки — обмежує свободу та можливості людини.
Боротися з гіперконтролем можна за допомогою декількох методів. Перш за все, необхідно визнати проблему та зрозуміти, що постійний контроль не приносить бажаних результатів. Важливо навчитися довіряти світу та оточуючим людям, дозволити собі бути менш досконалими. Це може бути складно, але важливо почати з малого — дозволяти собі робити помилки та вчитися на них.
Ще один важливий крок — робота з фахівцем. Звернення до психотерапевта або психоаналітика, фахівець допоможе розібратися в причинах гіперконтролю та розробити індивідуальний план лікування. Лікування може включати різні техніки, наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, яка допоможе змінити мислення та поведінку, що є першоджерелом гіперконтролю.
