291
Тисячоліття вирощування картоплі в Андах могли залишити помітний слід у геномі місцевих народів. Дослідники UCLA та University at Buffalo виявили винятково велику кількість копій гена AMY1, який пов’язаний із виробленням слинної амілази — ферменту, що починає розщеплення крохмалю ще в ротовій порожнині.
Команда зібрала ДНК у носіїв кечуа в Перуанських Андах і порівняла її з тисячами геномів із десятків сучасних популяцій. Перуанські учасники мали в середньому близько 10 копій AMY1 — на дві-чотири більше, ніж інші вивчені групи.
Ген AMY1 кодує слинну амілазу. Чим більше копій цього гена має людина, тим більше ферменту потенційно може виробляти організм. Для популяцій, чий раціон тривалий час був багатим на крохмалисті продукти, це могло давати перевагу у використанні їжі.
Коли почав діяти природний відбір
Дослідники оцінюють, що природний відбір на користь великої кількості копій AMY1 почав діяти приблизно 10 тисяч років тому. Цей часовий інтервал збігається з періодом, коли картопля та інші крохмалисті бульби ставали важливою частиною харчування високогірних громад Анд.
Порівняння з майя дало додатковий аргумент. У цієї спорідненої корінної популяції, яка не мала такого самого тривалого картопляного землеробства, середнє число копій AMY1 становило близько шести.
Генетичне моделювання також показало, що високі значення AMY1 стали поширеними в Андах ще до різкого скорочення населення після європейського контакту. Це робить менш імовірним пояснення, що сучасна частота виникла лише через пізні демографічні зміни.
Автори підкреслюють, що йдеться не про один «ген картоплі». Харчові адаптації є результатом складної взаємодії генетики, культури й способу життя. Але AMY1 дає один із найчіткіших прикладів того, як довготривалий раціон може впливати на частоту генетичних варіантів у популяції.
Джерело: ScienceDaily / UCLA
