1454
Учені вперше детально показали, як під час сну три ділянки мозку злагоджено взаємодіють, аби перетворити свіжі спогади на стійкі, і як епілепсія розриває цей тонкий механізм. Дослідження провели фахівці Інституту Кеннеді Кріґер і Медичної школи Джонса Гопкінса; його опубліковано в журналі PNAS. Робота допомагає зрозуміти, чому проблеми з пам’яттю такі поширені серед людей з епілепсією.
У консолідації пам’яті задіяні три структури, що працюють у чіткій послідовності. Орбітофронтальна кора генерує повільні коливання, таламус — так звані сонні веретена, а гіпокамп — короткі спалахи активності, відомі як гострохвильові пульсації. Під час сну ці ритми мають точно збігатися за фазою: саме така синхронізація дає змогу перенести інформацію з тимчасового сховища до довготривалої пам’яті. Дослідники відстежували цю взаємодію у 19 пацієнтів з епілепсією, яким для діагностики вживили електроди безпосередньо в мозок.
Науковці зосередилися на моторній пам’яті — навичках руху, які закріплюються уві сні. Коли три ділянки працювали узгоджено, спогади консолідувалися надійно. Проте епілептичні розряди діяли як електрична завада: вони «перехоплювали» й порушували точне фазове узгодження між корою, таламусом і гіпокампом, зриваючи передачу інформації на етапі закріплення. Що більше таких розрядів виникало під час сну, то гірше мозок утримував завчене.
Значення відкриття виходить за межі суто фундаментальної науки. Скарги на погіршення пам’яті — одна з найпоширеніших проблем, з якими стикаються люди з епілепсією, і донині її механізм залишався нез’ясованим. Тепер, коли встановлено конкретну мішень — порушення синхронізації сонних ритмів, — з’являється підґрунтя для нових підходів до лікування: від точнішого контролю нічних розрядів до методів стимуляції, здатних відновити природну «хореографію» мозку уві сні. Це може відкрити шлях до збереження пам’яті не лише при епілепсії, а й за інших станів, що впливають на сон.
