1054
Майбутнім астронавтам на Марсі загрожуватиме не лише радіація й невагомість, а й, здавалося б, буденний марсіанський пил. Огляд наукових даних показав, що дрібні порошинки Червоної планети містять цілий букет небезпечних речовин — від канцерогенів до отруйних важких металів, — і при тривалому контакті можуть серйозно зашкодити здоров’ю людей.
У марсіанському ґрунті й пилу виявлено перхлорати — сполуки, здатні порушувати роботу щитоподібної залози, а також дрібнодисперсний кремнезем, тривале вдихання якого на Землі спричиняє силікоз — важке ураження легень. До цього додаються токсичні метали, серед яких сполуки хрому, миш’яку та інших елементів, частина з яких є визнаними канцерогенами. Небезпеку посилює надзвичайно мала фракція пилинок: вони настільки дрібні, що легко проникають глибоко в дихальні шляхи й можуть накопичуватися в організмі.
Проблему загострює сама природа марсіанського середовища. Планета вкрита сухим пилом, який здіймають вітри й пилові бурі, тож частинки неминуче осідатимуть на скафандрах, інструментах і потраплятимуть усередину житлових модулів під час шлюзування. На відміну від земного пилу, марсіанський майже не «пом’якшений» вологою й ерозією, тому його гострі частинки ще агресивніші до тканин легень і очей. Тривалі місії означають місяці й роки такого щоденного контакту.
Ці висновки мають прямі практичні наслідки для планування пілотованих польотів. Інженерам доведеться передбачити надійні системи очищення повітря, продумані шлюзи, здатні відсіювати пил, спеціальні скафандри та процедури, які мінімізують занесення порошинок у зони проживання екіпажу. Урахування «пилової» загрози на етапі проєктування місій так само важливе, як захист від радіації, адже без нього навіть технічно успішна експедиція може обернутися серйозними проблемами зі здоров’ям для її учасників.
