1665
Погризені черевики, розтерзані меблі, зіпсовані дроти — багатьом власникам собак ця картина знайома до болю. Здається, що улюбленець робить це на зло чи від поганого виховання. Насправді ж псування речей майже завжди має цілком зрозумілі причини, і, зрозумівши їх, можна не карати собаку, а м’яко скерувати цю поведінку в безпечне русло.
Гризіння — природна потреба собак, а не примха. Для них це спосіб пізнавати світ, знімати напругу й доглядати за зубами. Проблема не в самому бажанні щось гризти, а в тому, що спрямоване воно не на ті предмети. Тож завдання власника — не придушити інстинкт, а дати йому правильний вихід і усунути причини, що його підсилюють.
Чому собаки гризуть
У цуценят головна причина — зміна зубів. У цей період ясна сверблять і болять, і гризіння приносить полегшення, як і малюкам-людям. Але й дорослі собаки гризуть із багатьох причин. Одна з найпоширеніших — нудьга й надлишок енергії: собака, якому бракує руху, ігор і уваги, знаходить собі «розвагу» самостійно, і нею часто стають ваші речі.
Інша важлива причина — стрес і тривога. Собаки, які нудьгують на самоті чи хвилюються, гризуть речі, щоб заспокоїтися: це знімає напругу, як у людини звичка щось крутити в руках. Іноді за цим стоїть так звана тривога розлуки, коли улюбленець панікує на самоті. Буває й простіше: собаку приваблює запах господаря на речах, тож найчастіше страждає саме взуття й особисті предмети.
Як відучити правильно
Найдієвіше — не боротьба, а заміщення. Забезпечте собаку власними іграшками для гризіння: міцними іграшками, спеціальними кісточками, гризунцями. Коли улюбленець тягнеться до вашої речі, спокійно заберіть її й дайте натомість дозволену іграшку, а потім похваліть. Так собака вчиться, що гризти можна, але лише «своє». Карати ж за вже зіпсоване марно — тварина не пов’яже покарання з давньою дією.
Не менш важливо усунути причину. Забезпечте собаці достатньо фізичного навантаження й розумових ігор: втомлений і задоволений пес рідко псує речі, бо в нього просто немає на це зайвої енергії. Приберіть цінні й небезпечні предмети подалі, особливо дроти й дрібниці, які можна проковтнути. А над тривогою розлуки варто працювати окремо, поступово привчаючи собаку спокійно лишатися на самоті.
Наберіться терпіння: відучування — це процес, а не миттєвий результат. Діяти треба послідовно й без агресії, адже криком і покаранням довіру легко зруйнувати, а проблему — лише посилити. Зрозумівши потреби свого улюбленця й давши їм правильний вихід, ви збережете і речі, і хороші стосунки з чотирилапим другом, який просто поводиться так, як велить природа.
