1666
Ще донедавна керовані ракети асоціювалися з важкою авіацією та дорогими комплексами. Сьогодні на поле бою виходить нове покоління мініатюрних керованих боєприпасів, які здатен нести навіть відносно невеликий дрон. Це зброя, що поєднує точність великих ракет із доступністю та мобільністю компактних систем.
Логіка проста: замість того щоб скидати некеровану гранату й сподіватися на влучення, оператор отримує боєприпас, який сам коригує траєкторію в польоті. Він захоплює ціль по зображенню чи лазерному підсвічуванню й летить точно туди, куди потрібно, навіть якщо об’єкт рухається.
Точність замість кількості
Головна перевага таких систем — економія. Раніше, щоб гарантовано вразити броньовану машину, доводилося витрачати десятки снарядів. Керована міні-ракета здатна зробити це з першого пострілу. Це зменшує вартість ураження цілі, знижує ризик для екіпажу й дозволяє діяти з безпечної відстані.
Мініатюризація стала можливою завдяки прогресу в мікроелектроніці. Сучасні сенсори, процесори обробки зображення та компактні системи керування важать усього кілька грамів, але виконують роботу, яка ще десять років тому потребувала громіздкого обладнання. Фактично, в невеликий корпус вдалося вмістити повноцінний «мозок» наведення.
Є й обмеження. Дальність таких боєприпасів менша, ніж у повноцінних ракет, а бойова частина легша. Вони погано працюють проти сильно захищених цілей і залежать від якості зв’язку та каналу передачі зображення. Тому їхня ніша — легка й середня техніка, укриття та жива сила, а не танки останнього покоління.
Куди рухається технологія
Розробники активно працюють над тим, щоб зробити наведення повністю автономним. Ідея в тому, щоб оператор лише вказав ціль, а далі боєприпас сам довів справу до кінця, не залежачи від радіозв’язку, який можна заглушити. Це підвищує стійкість до засобів радіоелектронної боротьби, але водночас порушує складні етичні питання про межу самостійності зброї.
Паралельно триває здешевлення виробництва. Що масовішим стає випуск, то нижчою є ціна одиниці — а отже, такі боєприпаси стають доступними не лише великим арміям, а й невеликим підрозділам. Це змінює саму економіку бойових дій, де раніше точна зброя була дорогим привілеєм.
Для стороннього спостерігача важливий висновок такий: технології наведення, що колись були найдорожчою частиною ракети, стрімко дешевшають і зменшуються. І хоча йдеться про зброю, ті самі напрацювання — компактні сенсори, обробка зображень у реальному часі, автономна навігація — згодом знаходять застосування в цивільних дронах, логістиці та безпілотному транспорті.
