544
Чому Китай обирає дипломатію замість сили
Активізація військової операції США проти Ірану та поновлення бойових дій у Перській затоці актуалізує питання союзників і можливих учасників конфлікту. Чи може на бік Тегерана стати такий важливий гравець, як Китай, і чи вигідна Пекіну військова причетність до подій в Ірані та Венесуелі зі стратегічної, економічної та геополітичної точок зору?
Стратегічний чинник
Зростання геополітичної, економічної та військової могутності Китаю дедалі частіше породжує дискусії щодо готовності Пекіна використовувати силові методи для захисту своїх інтересів за кордоном. На відміну від традиційних великих держав, які нерідко вдавалися до військового втручання для забезпечення доступу до ресурсів, підтримки союзників або захисту власних активів, Китай демонструє значно стриманіший підхід.
Відмова Китаю від використання військової сили в Ірані та Венесуелі пояснюється поєднанням стратегічних, економічних і воєнно-політичних чинників, що, своєю чергою, зумовлено стратегією, направленою на побудову нового світового порядку на чолі з КНР.
Ключові факти
- Китай проводить незалежну мирну зовнішню політику, виступає проти гегемонізму, дотримується принципу невтручання у внутрішні справи інших держав і не прагне експансії.
- Понад 150 держав і більше ніж 30 міжнародних організацій підписали угоди про співпрацю з КНР у рамках ініціативи “Один пояс, один шлях”.
- Китай нарощує свій вплив у самій системі ООН, його внесок до регулярного бюджету ООН зріс до 20% станом на 2025 рік.
Економічна доцільність
Іран і Венесуела належать до найбільших нафтових держав світу. Венесуела володіє найбільшими підтвердженими запасами нафти, тоді як Іран посідає третє місце у світі.
Енергетичні ресурси є основою торговельних відносин Китаю з обома країнами. Однак імпорт нафти з цих країн не є критичним для Китаю.
Воєнні обмеження
Попри стрімке нарощування військової могутності, Китай поки що не має можливостей проєктувати свою військову силу в інших кутках світу.
Відстань від Китаю до узбережжя Ірану та Венесуели унеможливлює ефективне використання Китаєм ВМС НВАК біля берегів відповідних країн.
Китай обирає дипломатію замість сили через стратегічні, економічні та воєнні чинники. Його головна мета – поступове формування міжнародного порядку, у якому Китай посідатиме провідне місце. Відкрита силова підтримка Ірану чи Венесуели суперечила б цьому образу та поставила б під сумнів принципи, які Китай послідовно пропагує на міжнародній арені. Китайські дії спрямовані на збереження іміджу держави, яка дотримується міжнародного права, відкидає політику застосування сили та просуває врегулювання конфліктів дипломатичними засобами.
