1334
Науковці розробили метод прогнозування, який може розкрити силу наступного циклу активності Сонця аж за сім років до того, як він досягне максимуму. Підхід зосереджений на кількості сонячних плям у щойно виявленій точці «вимкнення» сонячного циклу — моменті, коли найсуворіша космічна погода, схоже, різко закінчується. Дослідники вже застосували метод, щоб зробити ранню оцінку для 26-го сонячного циклу. Результати представили на Національній астрономічній зустрічі Королівського астрономічного товариства в Бірмінгемі.
Попередні прогнози припускають, що 26-й цикл може бути помірним — із числом сонячних плям приблизно 100–120. Це зробило б його порівнянним із нинішнім 25-м циклом або навіть слабшим. Утім, точніший прогноз стане можливим лише приблизно за два роки. «Сонце не засинає плавно й не прокидається так само плавно, — пояснює професорка фізики Сандра Чепмен з Університету Ворика. — Ми виявили, що найекстремальніша космічна погода вимикається доволі раптово в конкретній точці кожного циклу».
Сонце проходить цикл тривалістю приблизно 11 років. За цей час його магнітне поле змінює полярність, а кількість видимих сонячних плям спершу зростає, а потім спадає. Сонячні плями — це надзвичайно активні магнітні ділянки на поверхні, здатні породжувати потужні спалахи й корональні викиди маси, які надсилають енергію й заряджені частинки в космос. Така космічна погода може порушувати роботу супутників, зв’язку, навігаційних систем і електромереж на Землі.
Астрономи стежать за сонячними плямами століттями, але кожен цикл поводиться інакше — вони бувають довшими чи коротшими, а їхня інтенсивність суттєво варіюється, що ускладнювало прогнозування. Новий метод спирається на попередній «сонячний годинник» Чепмен — систему, що вкладає нерегулярні цикли Сонця на стандартизований циферблат. Виявилося, що кількість плям у точці «вимкнення» тісно пов’язана з найвищою кількістю плям наступного циклу.
Це створює новий спосіб оцінити силу майбутнього циклу приблизно за шість-сім років до його піку — тоді як наявні методи дають менше часу, бо вимагають дочекатися сонячного мінімуму. «Ми приблизно за два роки від точки вимкнення нинішнього 25-го циклу, — каже Чепмен. — Щойно ми її досягнемо, зможемо спиратися лише на спостереження й зробити значно точніше передбачення для 26-го циклу — усе одно з попередженням приблизно за сім років».
Метод уже довів свою цінність: раніше він вказав, що 25-й цикл буде активнішим за багато прогнозів, — і саме ця підвищена активність спричинила яскраві полярні сяйва останніх років. У 2024 році, коли цикл наближався до максимуму, Велика Британія пережила кілька історичних сонячних бур; найпомітніші події відбулися з 10 по 13 травня, коли скупчення величезних плям спричинило найсильніші за понад 20 років геомагнітні бурі, а північне сяйво було видно аж до півдня Англії.
Точка «вимкнення» настає, коли активні ділянки плям опускаються нижче приблизно 15 градусів сонячної широти. Упродовж циклу плями утворюють «метеликовий візерунок», з’являючись спершу на вищих широтах і поступово зміщуючись до екватора. Сонце має диференціальне обертання: різні широти обертаються з різною швидкістю, і саме це, на думку Чепмен, живить найпотужніші корональні викиди — закручуючи магнітне поле й накопичуючи енергію. Нижче 15 градусів різниця швидкостей слабшає, механізм закручування згасає — і головний рушій екстремальної космічної погоди вимикається.
