856
Українська армія вперше отримала власну балістичну ракету середньої дальності саме тоді, коли постачання американських ATACMS обросли політичними обмеженнями та дефіцитом боєкомплекту. Порівняння Сапсан ATACMS цікавить не лише військових аналітиків, а й усіх, хто стежить за спроможністю ЗСУ завдавати ударів углиб території агресора без узгоджень з іноземними партнерами.
Обидва комплекси належать до класу оперативно-тактичних ракетних систем, проте мають різну історію, різний ступінь відкритості характеристик і принципово різний статус застосування. Сапсан (Грім-2) розробляється в Україні з нуля і не має жодних зовнішніх обмежень на цілі, тоді як ATACMS постачається за угодою з США, яка донедавна суворо визначала, куди саме українські військові можуть його спрямовувати. У цьому матеріалі зібрано відкриті дані про дальність, точність, бойову частину та статус серійного виробництва обох систем, з чітким розділенням підтвердженої інформації та заяв розробників.
Сапсан (Грім-2): український ОТРК ЗСУ – огляд розробки
Сапсан, відомий також під внутрішньою назвою Грім-2 (Grim-2), розробляється державним КБ «Південне» (Дніпро) ще з початку 2010-х років як заміна радянським комплексам «Точка-У». Проєкт довгий час фінансувався частково за рахунок експортних контрактів, а після 2022 року отримав пріоритетний статус у межах програм озброєння ЗСУ.
За офіційними заявами президента та представників оборонно-промислового комплексу у 2024-2025 роках, ракета пройшла серію бойових випробувань, а наприкінці 2024 – у 2025 році розпочалося серійне виробництво. Заявлена дальність версії для ЗСУ за різними офіційними коментарями сягає щонайменше 500 км, що дозволяє уражати цілі в глибокому тилу без виходу за межі власної території пуску. Точні технічні креслення, вагові характеристики окремих модифікацій та обсяги випуску держава не розкриває з міркувань безпеки, тому більшість параметрів у відкритому доступі базуються на офіційних коментарях чиновників, а не на технічній документації.
Пускова установка Сапсана – колісне мобільне шасі, що дозволяє швидко змінювати позицію після пуску за принципом «постріляв і поїхав» (shoot-and-scoot), аналогічно до російського «Іскандера» чи американського ATACMS у складі HIMARS/M270.
Цікаво, що проєкт Грім-2 спочатку створювався не для ЗСУ, а як експортний продукт: за повідомленнями галузевих видань ще до 2014 року КБ «Південне» вело переговори про постачання подібного комплексу до Саудівської Аравії, і саме той доробок ліг в основу подальшої розробки. Після початку повномасштабного вторгнення проєкт переорієнтували виключно на потреби Сил оборони України, а фінансування, за повідомленнями ЗМІ, частково забезпечувалось за рахунок прямих внесків країн-партнерів у межах ініціатив підтримки українського ОПК – без розкриття точних сум та учасників.
ATACMS на озброєнні України: версії та дальність
ATACMS (Army Tactical Missile System) – американська балістична ракета виробництва Lockheed Martin, яка перебуває на озброєнні з 1990-х років і застосовується з пускових установок HIMARS та M270 MLRS. Україна отримала перші ракети восени 2023 року – це була версія M39 з касетною бойовою частиною та дальністю до приблизно 165 км.
Навесні-влітку 2024 року США передали ЗСУ ракети більшої дальності – до приблизно 300 км, з моноблочною (унітарною) бойовою частиною замість касетної. Ця версія, за відкритими даними, відповідає модифікаціям Block IA/M57 з супутниковим наведенням GPS/INS. На відміну від Сапсана, характеристики ATACMS частково розсекречені виробником і публікуються в офіційних матеріалах Lockheed Martin, тому дані по цій ракеті вважаються більш підтвердженими.
Точна кількість переданих Україні ракет ATACMS офіційно не розголошується ні Пентагоном, ні Міноборони України – за оцінками профільних західних видань, йдеться про обмежені партії у десятки одиниць на кожну поставку, а не про масові постачання, порівнянні з обсягами артилерійських боєприпасів. Це одна з причин, чому українське командування використовує ATACMS точково – переважно по високоцінних цілях на кшталт аеродромів, пунктів управління, складів боєприпасів і систем ППО, а не для масованих ударів по фронтовій лінії.
Сапсан ATACMS: порівняння балістики та швидкості ракет
Пряме порівняння Сапсан ATACMS ускладнене тим, що частина параметрів українського комплексу офіційно не розкрита. Проте за наявними відкритими даними і оцінками профільних видань можна скласти загальну картину балістичних характеристик обох систем.
| Параметр | Сапсан (Грім-2) | ATACMS (версія ~300 км) |
|---|---|---|
| Країна-розробник | Україна (КБ «Південне») | США (Lockheed Martin) |
| Дальність польоту | до ~500 км (за офіційними заявами 2024-2025 рр.) | до ~300 км (підтверджено виробником) |
| Максимальна швидкість | не розкрито; експерти оцінюють на рівні кількох Махів на кінцевій ділянці | близько Маха 3 (квазібалістична траєкторія) |
| Точність (КВВ) | не розкрито; розробник заявляв про метрову точність, незалежного підтвердження немає | за даними виробника – у межах кількох метрів (GPS/INS-корекція) |
| Маса бойової частини | за проєктними даними близько 480 кг, точні цифри серійної версії не розкрито | близько 230 кг (унітарна бойова частина WDU-18/M57) |
| Тип бойової частини | офіційно не уточнено (моноблочна або касетна модифікація) | унітарна фугасно-осколкова (пізні версії); ранні M39 – касетна |
| Пускова платформа | колісне мобільне шасі власної розробки | HIMARS / M270 MLRS |
| Статус на озброєнні ЗСУ | серійне виробництво розгорнуто (за заявами 2024-2025 рр.) | на озброєнні з жовтня 2023 р., обмежені партії |
| Обмеження застосування | відсутні – власна розробка | історично обмежувались територією України, частково послаблені у 2024 р. |
Головна відмінність у балістиці полягає не стільки у швидкості чи дальності (вони порівнянні, з невеликою перевагою Сапсана за заявленою дальністю), скільки у ступені відкритості даних. ATACMS – ракета, що перебуває на озброєнні армії США понад 30 років і неодноразово застосовувалась у бойових діях, тому її траєкторія, швидкість та точність задокументовані відкрито. Сапсан – новий комплекс, який проходить бойове хрещення просто зараз, і українська сторона свідомо не розкриває деталі, щоб ускладнити протиракетну оборону противника.
Обидві ракети відносять до так званого квазібалістичного класу: вони не летять по чистій балістичній параболі, як міжконтинентальні ракети, а здатні коригувати траєкторію на кінцевій ділянці польоту, що значно ускладнює перехоплення засобами протиповітряної та протиракетної оборони. Для ATACMS ця здатність підтверджена виробником і неодноразово фіксувалась аналітиками під час бойового застосування в Україні. Українські посадовці заявляли, що Сапсан також здатен виконувати маневрування на кінцевій ділянці траєкторії за аналогією з російським «Іскандером-М», проте детальних технічних підтверджень цієї заяви у відкритому доступі немає, і ступінь маневреності серійної ракети залишається предметом оцінок, а не задокументованим фактом.
Точність, бойова частина і ураження цілей: Сапсан ATACMS
Для балістичних ракет ключовим показником ефективності є не лише дальність, а й кругове ймовірне відхилення (КВВ) – радіус, у межах якого з імовірністю 50% впаде ракета відносно точки прицілювання. Lockheed Martin офіційно заявляє про точність ATACMS на рівні одиниць метрів завдяки комбінованому наведенню GPS та інерціальної навігаційної системи з корекцією на кінцевій ділянці траєкторії.
Щодо Сапсана офіційних цифр КВВ українська сторона не публікує. Розробник, КБ «Південне», у різні роки заявляв про створення системи наведення, здатної забезпечити точність на рівні кількох метрів, порівнянну з провідними світовими аналогами. Однак ці заяви не підтверджені незалежними джерелами чи відкритими випробувальними даними, тому військові аналітики обережно оцінюють реальну точність серійних ракет у діапазоні від кількох метрів до кількох десятків метрів – типовий розкид для сучасних систем із супутниковою корекцією, які тільки почали масово застосовуватись у бойових умовах.
Бойова частина ATACMS у ранніх поставках (M39) містила касетні суббоєприпаси M74, ефективні проти живої сили та небронованої техніки на відкритій місцевості – саме ці ракети першими застосувала Україна восени 2023 року по аеродромах. Пізніші поставки з дальністю до 300 км мають унітарну фугасно-осколкову бойову частину, оптимізовану для точкових ударів по укріпленнях, складах чи командних пунктах. Для Сапсана тип серійної бойової частини офіційно не уточнюється; за проєктними матеріалами КБ «Південне» ще до 2022 року розглядалась як моноблочна, так і касетна модифікація, і яка саме з них іде у серію зараз, публічно не підтверджено.
За результатами бойового застосування ATACMS у 2023-2024 роках західні та українські медіа повідомляли про удари по аеродромах у тимчасово окупованому Криму та на сході України, складах боєприпасів і позиціях систем ППО – зокрема неодноразово згадувались наслідки для авіатехніки та комплексів С-300/С-400 на аеродромах базування. Щодо Сапсана перших офіційно підтверджених випадків бойового застосування по конкретних цілях у відкритих джерелах станом на середину 2026 року обмаль: окремі повідомлення про можливі пуски з’являлись у ЗМІ, але Генштаб ЗСУ традиційно не коментує деталі використання далекобійної зброї власного виробництва, тож ці повідомлення слід сприймати як неперевірені.
Обмеження застосування ATACMS по території Росії vs свобода Сапсана
Найпринциповіша відмінність між двома системами – не технічна, а політична. Постачаючи ATACMS, США довгий час дозволяли застосовувати ракети виключно по цілях на території, яку міжнародно визнано українською, включно з тимчасово окупованим Кримом, але без ударів по власне російській території. Це рішення пояснювалось побоюваннями ескалації конфлікту.
У листопаді 2024 року адміністрація Байдена частково послабила ці обмеження, дозволивши удари ATACMS по цілях на території Курської області Росії – у відповідь на залучення північнокорейських військ до бойових дій проти українських підрозділів у цьому районі. Проте це рішення не означало повної відмови від обмежень: дозвіл стосувався конкретного регіону і конкретної оперативної ситуації, а не всієї території Росії загалом. Подальші зміни політики постачання та правил застосування озброєння неодноразово переглядались новою адміністрацією США, і станом на середину 2026 року точні чинні правила офіційно не розголошуються – за відкритими даними, рішення ухвалюються ситуативно і не публікуються у вигляді єдиного офіційного документа.
Сапсан у цьому сенсі – принципово інший інструмент. Оскільки ракета повністю розроблена та вироблена в Україні, її застосування не залежить від дозволів іноземних партнерів і не обмежене жодними міжурядовими угодами. Це саме та причина, чому розвиток власного ОТРК розглядається українським військово-політичним керівництвом як стратегічний пріоритет: незалежно від того, як далі складатимуться домовленості щодо ATACMS, Сапсан залишається інструментом, яким Україна розпоряджається самостійно.
Для оборонної промисловості загалом це означає перехід від повної залежності на постачання далекобійної зброї від партнерів до змішаної моделі, де імпортовані системи доповнюють, а не замінюють власні розробки. У довгостроковій перспективі, за оцінками аналітиків, саме нарощення серійного виробництва Сапсана та подібних систем має зменшити чутливість українських можливостей завдавати ударів углиб території противника до політичних коливань у столицях країн-партнерів.
Часті питання про Сапсан і ATACMS
Скільки км летить ракета Сапсан порівняно з ATACMS?
За офіційними заявами українських посадовців 2024-2025 років, дальність Сапсана сягає щонайменше 500 км. Ракета ATACMS, яку отримала Україна, має підтверджену виробником дальність до приблизно 300 км у версії з унітарною бойовою частиною, або до 165 км у ранній касетній версії M39.
Чи можна застосовувати ATACMS по території Росії без обмежень?
Ні. Історично США дозволяли удари ATACMS лише по українській території, включно з Кримом. У листопаді 2024 року дозвіл частково розширили на Курську область Росії у відповідь на залучення північнокорейських військ, але повного зняття обмежень по всій території РФ офіційно не оголошувалось.
Яка точність ракет Сапсан і ATACMS?
Виробник ATACMS, Lockheed Martin, офіційно заявляє про точність на рівні кількох метрів завдяки GPS/INS-наведенню. Точність Сапсана офіційно не розкрита; розробник заявляв про порівнянні показники, але незалежного підтвердження цих цифр немає, тому експерти оцінюють реальний розкид обережніше.
Коли Сапсан почав серійне виробництво в Україні?
За заявами українського керівництва, серійне виробництво Сапсана було розгорнуто наприкінці 2024 – у 2025 році, після серії успішних випробувальних пусків. Точні обсяги випуску та темпи постачання до військових частин державою не розкриваються.
Чим відрізняється бойова частина Сапсана від ATACMS?
ATACMS у сучасних поставках Україні має унітарну фугасно-осколкову бойову частину масою близько 230 кг, а ранні версії M39 – касетну. Тип бойової частини серійного Сапсана офіційно не уточнено; за проєктними даними КБ «Південне» розглядались і моноблочна, і касетна модифікації.
Висновок
Порівняння Сапсан ATACMS показує дві принципово різні моделі озброєння далекобійними ракетами: американська система з підтвердженими характеристиками, але політичними обмеженнями застосування, і українська розробка з ширшою заявленою дальністю, але значно меншою відкритістю технічних даних. У балістиці обидві системи належать до одного класу, проте головна перевага Сапсана – не в цифрах дальності чи швидкості, а у повній незалежності від зовнішніх дозволів на цілі. Для розуміння повної картини озброєння ЗСУ варто ознайомитись із суміжними матеріалами – довідник військової техніки ЗСУ та огляд однієї з головних ракетних загроз з боку РФ – Шахед-136.
