1025
Уявіть собі пігулку від депресії, яка одночасно знімає й гострий біль у спині чи головний біль у відділенні невідкладної допомоги. Згідно з новим оглядом, описаним у матеріалі The Guardian – Society, низка психіатричних препаратів може стати реальною альтернативою сильним опіоїдам для знеболення.
Що відомо коротко
- Дослідники проаналізували набір неопіоїдних ліків, доступних у відділенні невідкладної допомоги лікарні Сан-Франциско, і медичну літературу про їхню дію на біль.
- Звичайні засоби на кшталт парацетамолу й ібупрофену виявилися корисними практично для всіх типів болю, які розглядалися.
- Кетамін, поширений анестетик, показав перспективність при болю в грудях, а один із антидепресантів класу SNRI – при болю в спині.
- Кілька типів антипсихотичних препаратів продемонстрували потенціал у лікуванні головного болю та болю в животі.
- Антидепресанти й антипсихотики можуть зменшувати підвищену чутливість нервової системи, яка характерна для хронічного болю.
Як «таблетка від настрою» може гасити біль
Зазвичай ми уявляємо собі анальгетики як щось на зразок вимикача: натиснув – і біль «відключився». Опіоїди діють саме так, блокуючи передачу больових сигналів. Психіатричні препарати працюють інакше: вони не вимикають сигнал, а переналаштовують саму «проводку» мозку.
Нейрони спілкуються між собою за допомогою хімічних посланців – нейромедіаторів. Серед них допамін, серотонін, норадреналін і глутамат. Вони регулюють наш настрій, але водночас беруть участь у формуванні відчуття болю та емоційного страждання від нього. Тому ліки, що вирівнюють настрій, можуть паралельно пом’якшувати й больові відчуття.
Автор дослідження Акаш Шанмугам (Akash Shanmugam) нагадує приклад габапентину. Його спершу схвалили як «посередній» засіб від епілепсії, а згодом він став одним із основних препаратів для лікування невропатичного болю. Він змінює вивільнення нейромедіаторів через вплив на кальцієві канали, а антидепресанти й антипсихотики регулюють ці хімічні сигнали більш безпосередньо.
Що саме знеболює і при якому болю
Команда з Університету Каліфорнії в Сан-Франциско розглядала найпоширеніші скарги у відділеннях невідкладної допомоги: біль у животі, у спині, біль у грудях, біль під час переломів та головний біль. Мета, за словами Шанмугама, – створити «дуже прицільний список для конкретних больових станів», щоб розширити «набір інструментів» лікарів.
Звичні препарати на зразок ацетамінофену (парацетамолу) та нестероїдні протизапальні, зокрема ібупрофен, показали потенціал полегшувати всі типи болю, які досліджували. Вони виступають універсальним базовим варіантом.
Інші ліки виявилися більш «точковими». Кетамін, відомий анестетик, продемонстрував перспективу при болю в грудях. Один із антидепресантів класу інгібіторів зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (SNRI) виявився корисним при болю в спині. Декілька видів антипсихотичних препаратів показали потенціал у лікуванні головного болю та болю в животі.
Психотропні засоби, як підкреслюють автори, не є новачками у сфері знеболення – їх давно використовують не лише при психіатричних, а й при больових розладах. Огляд просто систематизує, для яких саме типів болю вони можуть бути корисні в умовах невідкладної допомоги.
Чому не варто покладатися лише на опіоїди
Опіоїди багато років були «золотим стандартом» для зняття сильного болю. Але надто вільне призначення цих засобів у 1990-х, без достатньої уваги до їхнього залежного потенціалу, спричинило першу хвилю опіоїдної кризи в США. Це змусило медиків уважніше придивитися до альтернатив.
Співавторка роботи, лікарка невідкладної допомоги й доцентка Кеті ЛеСейнт (Kathy LeSaint), наголошує: опіоїди й досі мають своє місце в медицині, а прагнення зменшити їх використання не повинне призводити до недоліку знеболення. Водночас лікарі стали краще усвідомлювати можливі довгострокові наслідки цих препаратів.
Є ще один важливий аспект – генетичні відмінності. Ферменти, які відповідають за метаболізм опіоїдів, у різних людей працюють по-різному. Те, що добре знімає біль в одного пацієнта, може бути набагато менш ефективним або небезпечнішим для іншого. Тому мати широкий спектр засобів – критично важливо.
Біль як поєднання нервів і емоцій
При хронічному болю нервова система може стати надмірно чутливою, реагуючи сильніше навіть на слабкі подразники. ЛеСейнт пояснює, що антидепресанти й антипсихотики, ймовірно, знижують цю гіперчутливість мозку. Вони допомагають нервовій системі повернутися до більш «рівного режиму», змінюючи те, як нейромедіатори передають сигнали.
Крім того, хронічний біль тісно переплетений із поганим сном, депресією, тривогою та втомою. Препарати, що покращують сон і зменшують тривожність, можуть зробити біль більш «керованим» одночасно на фізичному та психологічному рівні. Це не означає, що біль «у голові» – мова про те, що мозок є частиною всієї системи сприйняття болю.
Саме тому, коли лікарі призначають психіатричні засоби при болю, важливо пояснювати пацієнтам: це не заперечення реальності їхніх симптомів, а використання знань про те, наскільки переплетені нервові й емоційні механізми болю.
Що це означає для пацієнтів
Автори підкреслюють, що будь-які альтернативи опіоїдам мають підбиратися індивідуально. Лікарю потрібно враховувати наявні дані про ефективність ліків і водночас уважно слухати пацієнта – його попередній досвід із опіоїдами, тип болю, супутні симптоми.
Розмова про попереднє лікування та очікування щодо знеболення допомагає скласти план саме для цієї людини й саме для її типу болю. А пояснення того, як перетинаються механізми болю й емоцій, може зняти страхи, що «якщо дали антидепресант, то лікар думає, що біль вигаданий».
FAQ
Ці результати вже доведені чи це лише попередні висновки?
Йдеться про огляд наявних даних та практики в одному великому відділенні невідкладної допомоги, а не про один експеримент. Він узагальнює те, що вже показали різні дослідження й клінічний досвід, але для кожного конкретного препарату й типу болю доказова база може відрізнятися за силою.
Чи означає це, що опіоїди скоро перестануть використовувати?
Ні. Автори прямо зазначають, що опіоїди залишаються важливим інструментом у медицині. Йдеться радше про розширення арсеналу й більш обережне використання опіоїдів там, де можна обійтися іншими засобами.
Чи можуть такі альтернативи замінити опіоїди при дуже сильному болю, наприклад після великих операцій?
Огляд стосується насамперед типових ситуацій у невідкладній допомозі й не описує всі можливі сценарії. У деяких випадках, особливо при надзвичайно сильному болю, опіоїди залишаються основою терапії, але навіть тоді психотропні засоби можуть застосовуватися додатково, якщо це обґрунтовано.
Чому лікарі не використовували такі підходи раніше ширше?
Частково через традицію покладатися на опіоїди як на найшвидший і найочевидніший засіб проти болю. Крім того, механізми дії психіатричних препаратів при болю складні й до кінця не з’ясовані, тому практика їхнього застосування формувалася поступово, у міру накопичення клінічного досвіду й досліджень.
Ідея лікувати фізичний біль «таблетками від настрою» показує, наскільки тісно переплетені тіло й психіка – нервові кола, що формують біль, і емоції, які він викликає, виявляються частинами однієї системи. Чим краще ми розуміємо цю єдність, тим більше шансів будувати гуманніше, гнучкіше знеболення, де замість однієї «чарівної кулі» є цілий набір інструментів під конкретну людину.
Препарати від депресії виявилися неочікуваною заміною опіоїдам з’явилася спочатку на Цікавості.
