1944
Ми часто думаємо, що добре знаємо своїх друзів: кому можна довіряти, хто схильний усе критикувати, а хто бачить у людях хороше. Але нове дослідження показує: у дружбі ми не завжди дивимося на людину суворо і точно. Частіше ми трохи пом’якшуємо картину.
Важливо: йдеться не про те, що наші друзі «гірші», ніж нам здається. Цинізм у дослідженні — це не злість і не поганий характер, а схильність думати, що люди здебільшого діють з особистої вигоди, не завжди щирі та не надто безкорисливі.
Деталі
У дослідженні брали участь 173 пари друзів, загалом 346 осіб. Кожен учасник оцінював власний рівень цинізму та окремо відповідав, наскільки цинічним вважає свого друга. Потім дослідник порівняв ці оцінки: наскільки люди були точні, наскільки помилялися в кращий бік і наскільки переносили на друга власний погляд на людей.
Результат виявився двоїстим. З одного боку, друзі справді дещо розуміють одне про одного: їхні оцінки були не випадковими. З іншого — вони систематично недооцінювали цинізм друзів. Тобто бачили їх трохи м’якшими, довірливими та доброзичливішими, ніж ті описували себе самі.
Дослідження також показало ефект проекції. Більш цинічні люди частіше вважали цинічними і своїх друзів. Це знайомий психологічний механізм: якщо людина сама схильна чекати від інших прихованої вигоди, їй легше побачити таку ж установку у близьких.
Але навіть при цьому загальний перекіс залишався позитивним. Учасники не просто «малювали друга з себе» — вони ще й додавали до образу друга трохи довіри. І це, на думку дослідника, може бути корисним для стосунків: дружба вимагає не тільки точного знання, а й готовності бачити іншого в доброзичливому світлі.
Окремо авторка відзначає нові дружні стосунки. На початку дружби люди особливо сильно недооцінювали цинізм одне одного. Це можна пояснити просто: щоб стосунки взагалі склалися, людині потрібно дати іншому шанс. Занадто холодна і підозріла оцінка на старті може не дати дружбі розвинутися.
Чому це важливо
Дружба тримається не тільки на абсолютній чесності сприйняття. Якщо бачити в другові всі слабкості без фільтра, стосунки можуть стати крихкими. Невелика позитивна ілюзія допомагає підтримувати довіру, співпрацю та близькість.
Але у цієї ілюзії є зворотний бік. Якщо людина занадто довго не помічає тривожні сигнали — егоїзм, маніпуляції, постійне знецінення, ненадійність, — вона може вкладатися у стосунки, що їй шкодять.
Тому головний висновок не в тому, що потрібно підозрювати друзів. Радше, дружба потребує балансу: достатньо довіри, щоб стосунки були теплими, і достатньо реалізму, щоб не заплющувати очі на поведінку, що повторюється і завдає шкоди.
Бекграунд
Цинізм у психології зазвичай розуміють як стійку недовіру до мотивів інших людей. Цинічна людина частіше припускає, що оточуючі діють з егоїзму, вдають, що вони добріші, ніж є, або допомагають тільки заради вигоди.
У дружбі така установка особливо важлива. Якщо одна людина занадто підозріла, їй важче довіряти. Якщо інший занадто ідеалізує друга, він може не помічати проблем. Тому дослідникам цікаво не тільки те, які люди «насправді», а й те, як їх бачать близькі.
Робота Чопіка вкладається в ширшу тему досліджень близьких стосунків. Його лабораторія в Мічиганському державному університеті вивчає, як особисті якості, соціальне середовище і стосунки впливають на поведінку людей та їхні зв’язки з іншими.
Джерело
William J. Chopik, «Cynicism among friends: Accuracy and bias in cynicism judgments», Evolution and Human Behavior, 2026.
У дослідженні брали участь 173 пари друзів. Учасники оцінювали свій цинізм і цинізм друга, а потім автор аналізував, наскільки ці оцінки точні і які в них є спотворення. Основний висновок: люди частково вгадують цинізм друзів, але зазвичай бачать їх більш доброзичливими, ніж ті оцінюють себе самі.
