741
Про це заявила в інтерв’ю Укрінформу доцентка кафедри історії Східної та Центрально-Східної Європи Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана Франциска Девіс.
«Радянський Союз був російською колоніальною імперією. Для багатьох українців та українок сьогодні це очевидно – у Німеччині ж таке усвідомлення здебільшого відсутнє. Це пов’язано з дуже успішною радянською пропагандою: «колоніальними» завжди були інші – Захід, США. Радянський Союз презентував себе як антиколоніальну силу, як багатонаціональну державу «дружби народів». Але в реальності він був чітко ієрархічно організований: влада була в Москві, російська мова та культура були структурно привілейованими», — сказала вона.
Девіс зазначила, що ця прогалина в розумінні позначається і на ставленні до радянських пам’ятників: їх переосмислення не сприймається як частина деколонізаційного процесу, тоді як насправді є саме ним. «Навіть серед істориків досі існує опір класифікації Радянського Союзу як російської колоніальної імперії. Тут ще потрібно багато аналітичної роботи», — підкреслила вона.
Історикиня зауважила, що процес переосмислення загалом уже розпочався, і «сьогодні піддаються сумніву та аналізу речі, які раніше майже не ставилися під питання – у науці, політиці, а також у суспільстві».
За словами Девіс, потрібно одночасно пам’ятати про перемогу над націонал-соціалізмом і про те, що для багатьох країн Східної Європи 1945 рік означав початок нової несвободи.
«Для багатьох країн Центрально-Східної та Східної Європи цей день означав початок нової форми несвободи. Сьогодні цю перемогу часто приписують виключно Росії – це викривлює історичну реальність. Ця перемога була заслугою не лише росіян, а й українців, білорусів, казахів та багатьох інших», — наголосила вона.
Фото із архіву Франциски Девіс
