Квітень 1721 р. Португальський корабель «Носа Сеньора ду Кабу» — «Богородиця Мису» — покидав Гоа з надзвичайним вантажем: золотом і сріблом у зливках, шовками, коштовним камінням, релігійними реліквіями, єпископом і колишнім віцекоролем Португальської Індії на борту. Та корабель так і не дістався Лісабона. Він потрапив у пастку пірата Олів’є Левасьора — «Стерв’ятника» — і підсів на дно океану, забравши більшу частину скарбу. 300 років по тому американські археологи повідомляють: після 16 років підводних досліджень вони, мабуть, знайшли корабель. Як повідомляє Popular Mechanics із посиланням на Centre for Historic Shipwreck Preservation, з морського дна вже підняли більше 3 300 артефактів, а загальна вартість вантажу оцінюється сьогодні приблизно в $138 мільйонів.

Що відомо коротко
- «Носа Сеньора ду Кабу» — 700-тонний португальський військовий корабель (72 гармати), вийшов з Гоа до Лісабону у 1721 р.
- 8 квітня 1721 р.: захоплений піратами Олів’є Левасьором («Ла Бюз») і Джоном Тейлором біля острова Реюньйон.
- Пірати відвели здобич до піратської бази Іль-Сент-Марі (сьогодні Нозі Борага, Мадагаскар) і навмисно затопили.
- Американські археологи Бренден Кліффорд і Марк Агостіні (Center for Historic Shipwreck Preservation, Brown University) вели розкопки з 1999 р., результати опубліковані в журналі Wreckwatch (2026 р.).
- Знайдено: 3 300+ артефактів — золоті монети з арабськими написами, китайська порцеляна, мугальська кераміка, різьблені релігійні статуетки з Гоа, пластина зі слонової кістки з літерами INRI золотом.
- Ідентифікація ще не підтверджена незалежно, але автори вважають її переконливою.
Що це за корабель і яким був його останній рейс
«Носа Сеньора ду Кабу» вирушила в свій останній рейс у 1721 р. На борту, крім скарбів: віцекороль Португальської Індії, єпископ Гоа і — часто забута деталь — близько 200 поневолених людей із Мозамбіку. Корабель уже постраждав від шторму і змушений був викинути за борт більшість гармат, щоб не потонути. Саме в такому знесиленому стані на нього натрапили пірати.
Олів’є Левасьор — «Ла Бюз» («Стерв’ятник») — один із найвідоміших піратів так званого «Золотого віку піратства». Після захоплення здобичі — що стала «одним із найдраматичніших піратських пограбувань в усій дикій добі» — пірати відвели корабель до пірадської бази Іль-Сент-Марі. Там, «щоб знищити докази», навмисно затопили судно. Вже легендарна фраза приписується Левасьору: перед стратою в 1730 р. він нібито кинув у натовп криптограму зі словами «хто розшифрує — знайде мій скарб».
Деталі розкопок: 16 років під водою
Кліффорд і Агостіні вперше занурились до акваторії Іль-Сент-Марі ще у 1999 р. Острів, сьогодні відомий як Нозі Борага, — місто, де раніше базувались кілька сотень піратів одночасно. «Правові торговці ніколи не наважувались туди заходити», — пишуть дослідники.
Методологія: гідролокатор, сейсмічні профілі, магнітометрія, підводна фотограмметрія. Щосезону після документування артефакти повертали на дно і вкривали баластним камінням — для захисту від припливів і хімічної ерозії. Після 16 польових сезонів команда ідентифікувала конкретне судно у бухті острівця Іло Мадам поблизу Нозі Борага.
Аргументи на користь ідентифікації: тип і конструкція дерев’яних кілів відповідають португальським індостаном XVIII ст.; склад артефактів — релігійні предмети з Гоа, китайська та мугальська кераміка — збігається з відомим вантажем судна; тип баластного каміння і розміри купи відповідають 700-тонному кораблю. Поруч — ще четири нерозпізнаних затонулих судна тієї ж епохи.
Чому доля пасажирів важливіша за золото
Знайдений скарб — це нагадування і про людей, а не лише про золото. Затонулі кораблі часто стають свідками людської трагедії — і «Носа Сеньора ду Кабу» не виняток. Доля 200 поневолених африканців не залишила слідів в архівах — як це типово для тих, кого системи влади не вважали вартими уваги. Віцекороля врешті-решт викупили за $2 000. Доля єпископа — невідома.
«Корабель ніс і скарб, і священний вантаж, і колоніальну владу, і рабів — все одночасно», — підкреслюють дослідники. Цей один рейс є мікрокосмосом португальської колоніальної імперії раннього XVIII ст.
Цікаві факти
Іль-Сент-Марі (тепер Нозі Борага) у 1700–1720-х рр. була справжньою піратською республікою. За оцінками, в найкращі часи там одночасно базувалось до 1 000–1 500 піратів. Природна гавань, відсутність державної влади і близькість до найбільш жвавих торговельних маршрутів Індійського океану робили острів ідеальним. Після занепаду «Золотого віку піратства» острів поступово перейшов під французький контроль. Дані: [Smithsonian Magazine / Center for Historic Shipwreck Preservation, 2025–2026].
Серед знайдених артефактів — 13 золотих монет з арабськими написами. Це монети, що циркулювали в Індійському океані в ту епоху, коли арабська торгова мережа домінувала від Аравійського п-ова до Малабарського узбережжя Індії. Присутність таких монет на португальському кораблі відображає мультикультурну реальність індоокеанської торгівлі. Дані: [Center for Historic Shipwreck Preservation, Wreckwatch, 2026].
«Ла Бюз» («Стерв’ятник») Олів’є Левасьор — єдиний відомий піrat, якого стратили у французькій колонії (Реюньйон, 1730 р.). Перед смертю він нібито кинув у натовп аркуш із криптограмою зі словами: «Знайдіть мій скарб, хто може». Шифр досі не розгаданий повністю. Один із дослідників у 1930-х рр. стверджував, що розшифрував частину — і нібито знайшов підказки, що вказують на острів Маге (Сейшели). Скарб так і не знайдено. Дані: [Wikipedia: Olivier Levasseur; Smithsonian].
Загальна вартість вантажу «Кабу» оцінюється в $138 млн за сьогоднішніми цінами. Але ця цифра — лише оцінка вантажу, задокументованого в архівах. Фактичний обсяг міг бути більшим — нелегальний контрабандний вантаж регулярно перевозився понад офіційний маніфест на кораблях Португальської Індії. Легендарний Хрест Сяйва Гоа, нібито настільки важкий, що троє чоловіків ледве могли його підняти — в описах він є, але серед знайдених артефактів не виявлений. Дані: [Live Science / J.Post, 2025–2026].
FAQ
Чи підтверджена ідентифікація корабля? Не остаточно. Кліффорд і Агостіні опублікували свої дослідження в журналі Wreckwatch, але незалежної рецензованої верифікації ще не було. Вони самі підкреслюють: жодна окремо взята лінія доказів не є вирішальною — але сукупність артефактів, типу конструкції, розташування і документальних свідчень формує переконливий аргумент.
Де зараз знайдені артефакти? Більшість були задокументовані і повернуті на морське дно під шаром баластного каміння для захисту. Через консерваційні обмеження і крихкість знахідок їх підйом на поверхню не завжди можливий. Частина зберігається в архіві Center for Historic Shipwreck Preservation.
Чи можна вважати цей корабель «піратським»? Технічно «Носа Сеньора ду Кабу» — не піратський корабель, а португальський торговий/військовий корабель, захоплений піратами. Після захоплення пірати перейменували його у «Вікторьє» («Victorieux») і ненадовго використовували, перш ніж затопити. Тому це — «корабель, стало жертвою піратського нападу».
Піратський скарб знайдено після 300 років на дні океану з’явилася спочатку на Цікавості.

2686