Як люди стають чужими

Чужими стають так:

Одна жінка любила чоловіка. Терпіла зради, шукала причин у його непростому дитинстві, вчилася розуміти та прощати. Боролася з його пияцтвом і цілком успішно. Знайшла спільну мову з токсичною свекрухою: подарунки, скромний послух використовувала для покращення стосунків. Приймала в будинку численну рідню чоловіка і шукала з ними спільну мову. Простіше кажучи, служила всім. І не звертала уваги на грубість, різкість, холодність. Тобто увага зверталася сама по собі. І боліло десь у грудях, там, де живе душа. Але вона усміхалася і завжди мирилася першою. Так що вони цілком непогано жили, ці чоловік і дружина.

Якось Марія прокинулася вранці. Ранок, як ранок. Треба вставати та готувати сніданок. Вона побачила, що поруч із нею лежить чужий мужик. Цілком чужий. Це вона так розповідала. Лежить і хропе, напіввідкривши рота. “Хр-р-р-р”. Ногу волохату закинув на ковдру. Марія встала, одягла халат і почала дивитись з подивом на мужика. Що він тут робить? Це її квартира, від мами дісталася. Її дім. Чому він спить на випраних нею простирадлах, укривається її ковдрою, а зараз вона повинна йому підсмажити тости з яєчнею? Ось цій чужій людині, яка воліє на сніданок їсти тости з яєчнею. І не приведи боже погано просмажити жовток. Або тости пересушити. А потім він буде сморкатися у ванній, голитися. Піде, а ввечері знову прийде. Може, сорочка буде забруднена помадою. А може, не буде. Невідомо. Та й не має значення. Це зовсім чужа людина.

Ось так стають чужими. Відразу миттєво. Кумулятивний ефект називається. Спочатку людина довго терпить і намагається щось виправити. Чи не звертає уваги довго. А потім у грудях, там, де живе душа, щось рветься та розбивається. Ламається назавжди. Якісь нитки або сухожилля, або електричний ланцюг, нейронні зв’язки — це рветься надовго. І людина стає чужою і холодною, неприємною на вигляд, як морожена риба. І ще хропе неприємно. Чужі завжди неприємні в нашому ліжку та в нашому житті.

Кількісні зміни переходять у якісні. І навіть корабельні канати рвуться одного разу. Можна виявити поряд із собою зовсім чужу людину. Свіжоморожена риба в ліжку або на стільці. І залишиться лише бажання якнайшвидше піти чи попросити піти.

Свіжоморожена людина дуже дивується. Розплющує рот і очі, плескає ними. Або тягне холодну руку для привітання. Але все скінчено, ось що я вам скажу. І дороги назад немає. Ніхто не винен, звісно. Просто людина стала чужою.