7658
Де з’явились перші мавпи — а разом з ними і наш далекий предок? Протягом десятиліть відповідь здавалась очевидною: Східна Африка. Саме там знайдено більшість скам’янілостей раннього міоцену, саме там живуть сучасні шимпанзе та горили. Але нова стаття у Science ставить цю впевненість під сумнів: знахідка з єгипетської пустелі вказує на те, що колиска всіх сучасних людиноподібних мавп — і людини — могла знаходитись значно далі на північ.
Що відомо коротко:
- Новий вид Masripithecus moghraensis відкрили у місцезнаходженні Ваді Могра в Північному Єгипті; він жив близько 17–18 млн років тому, в ранньому міоцені
- Це перший достовірний викопний примат-мавпа з Північної Африки цього часового проміжку; раніше там знаходили тільки ствол мавп нижчого рівня — мартишок
- Байєсівський «tip-dating» аналіз показав: Masripithecus — найближчий відомий стовбуровий гомінід до лінії, що дала всіх сучасних мавп, включно з людиною
- Автори пов’язаного «Перспективного» коментаря заявляють: «Результати підтверджують, що палеонтологи могли шукати предків корончастих гомінідів у неправильному місці»
- Скам’янілий матеріал обмежений — лише фрагменти нижньої щелепи і кілька зубів — але поєднання ознак унікальне
Що таке корончасті гомінідіdi і чому це відкриття важливе
Щоб зрозуміти значення знахідки, варто розібратись у термінах. Гомінідіdi (Hominoidea) — це надродина приматів, що включає всіх «людиноподібних мавп»: гібонів, орангутанів, горил, шимпанзе і — людину. «Корончасті» гомінідіdi — це та гілка, від якої походять усі сучасні представники цієї надродини, включно зі спільним предком.
Вчені загалом погоджуються, що найдавніші мавпи (стовбурові гомінідіdi) з’явились в Афро-Аравії в епоху олігоцену понад 25 мільйонів років тому, а потім поширились у Євразію між 14 і 16 мільйонами років тому, в міоцені. Але точне походження сучасних мавп залишалось невизначеним через рідкість і розрізненість скам’янілостей.
Нова знахідка — хоча й представлена лише щелепою — заповнює критичну прогалину у цьому записі. Дивовижно, що ця щелепа пролежала нерозпізнаною: один з фрагментів ще кілька років тому знаходився у колекції університету в Мансурі — але ніхто ще не встановив його значення. Дослідниця Аль-Ашкар, починаючи читати про викопних мавп, пригадала про цей непідписаний зразок і звернулась до колег з проханням знайти фото. Фото знайшлось — і підтвердило приналежність до тієї ж щелепи, щоправда іншої особини.
Пошуки предків людини — вічна загадка, що постійно перекроюється. Ми нещодавно писали, як геном розкрив таємницю приручення собак 15 800 років тому, і де там теж виявилось: «початок» — не одна точка, а складна мережа взаємодій.
Деталі відкриття
Команда з Університету Мансури (Єгипет) і Університету Південної Каліфорнії (США) провела польові роботи у 2023 та 2024 роках. Разом вони відновили чотири скам’янілих зразки: передню частину нижньої щелепи з двома молярами (один індивід) і окремий фрагмент нижньої щелепи без коронок зубів (другий індивід). Оцінюється, що M. moghraensis важив близько 25 кілограмів — більший за мавп нижчого рівня того ж часу.
Зуби і щелепа мають унікальне поєднання ознак: надзвичайно великі ікла і премоляри, молярні зуби з округлими та рельєфними жувальними поверхнями, вкриті товстою емаллю, і помітно масивна щелепа. «Разом вони свідчать, що Masripithecus був адаптований до різноманітності».
Раціон, ймовірно, переважно фруктоїдний — але з можливістю обробки твердих їжових об’єктів (горіхи, насіння), що могло стати перевагою в умовах наростаючої сезонності клімату Північної Африки того часу.
Що показали нові спостереження
Дослідники описують Masripithecus як «мозаїку між давнішими східноафриканськими мавпами і пізнішими євразійськими мавпами». Це підтверджується аналізом, що охопив анатомічні дані живих і вимерлих мавп, ДНК сучасних мавп і геологічний вік скам’янілостей.
Їхній аналіз вказує на те, що Masripithecus — це стовбуровий гомінід, найближче споріднений з лінією, що зрештою дала всіх сучасних мавп. На основі цього вчені припускають, що сучасні мавпи могли виникнути в північній Афро-Аравії, Леванті або Східному Середземномор’ї.
Чому саме ця зона? У той час регіон займав ключову позицію: Африканська і Аравійська плити рухались на північ у фінальній фазі зіткнення з Азією. Зміни рівня моря час від часу скорочували морські бар’єри, перетворюючи регіон на природний коридор для розселення тварин.
Чому це важливо для науки
«Ми витратили п’ять років на пошук саме такої скам’янілості, тому що, коли уважно дивишся на ранню еволюційну схему мавп, стає ясно: там чогось бракує — і Північна Африка містить цю відсутню частину», — сказав старший автор дослідження Хешам Саллам з Університету Мансури.
Відкриття може змінити і методологію майбутніх досліджень: якщо потенційні «прабатьківські» зони були в Єгипті, Аравії і Леванті — а не лише в Кенії чи Ефіопії — майбутні палеонтологічні експедиції повинні охопити значно ширшу географію.
Ця знахідка вписується у ширшу хвилю переосмислень про еволюційне коріння. Ми нещодавно писали, як у Китаї знайшли гробницю 5000-річного доісторичного царя — ще один приклад того, як географічні «білі плями» у палеонтологічному та археологічному записі підкидають несподіванки.
Цікаві факти
Уся знахідка — лише кілька фрагментів щелепи і зубів. Жодних кісток кінцівок, черепа, ребер. І все одно цього вистачило, щоб переписати географію походження всіх сучасних мавп. У палеонтології навіть один зуб може змінити все. Детальніше про методи палеонтологічного аналізу — у Science.
Ваді Могра — не нове місце розкопок. Там вже десятиліттями знаходили скам’янілості — але переважно давніх мартишок, риб і черепах. Masripithecus відрізняється: це перший підтверджений примат-мавпа (гомінід) з Північної Африки раннього міоцену — і він чекав непоміченим у шарах піску, можливо, роками. Детальніше про Ваді Могра — у Mansoura University Vertebrate Paleontology Center.
Байєсівський «tip-dating» — потужний метод, що поєднує морфологічні дані із ДНК і геологічними датами, щоб будувати філогенетичні дерева з урахуванням часу дивергенції. Саме він дозволив поставити Masripithecus «на вісь еволюції» поруч з предком корончастих гомінідів — хоча матеріал обмежений лише щелепою.
Великий розмір іклів на знайдених зразках дозволяє припустити, що обидві особини були самцями, — зазначив Ерік Сейфферт з Університету Південної Каліфорнії. У приматів, де самці значно крупніші за самок (статевий диморфізм), це стандартний метод визначення статі за скам’янілостями.
FAQ
Чи означає це, що людина походить не з Африки? Ні. Це відкриття стосується еволюції мавп (гомінідів) у ранньому міоцені — 17–18 млн років тому. Homo sapiens з’явився в Африці набагато пізніше — близько 300 000 років тому. Відкриття Masripithecus не заперечує «Out of Africa» теорії для сучасних людей — воно переміщає потенційну «колиску» предків всіх мавп трохи на північ.
Наскільки достовірними є висновки з такого малого фрагменту? Дослідники самі підкреслюють: точне еволюційне значення M. moghraensis залишається неясним, і відкриття є початком, а не кінцем роботи. Нові знахідки в тому ж регіоні можуть як підтвердити, так і уточнити висновки.
Де ще можуть ховатись подібні скам’янілості? Сефферт каже, що його погляд на походження мавп змінився: «Я впевнений, що там є ще багато скам’янілостей. Ми відкрили велике вікно для того, щоб усі почали думати за межами Східної Африки».
Викопна щелепа з Єгипту переписує історію походження людини з’явилася спочатку на Цікавості.
