5896
Кожен українець стикався з ситуацією, коли в магазині доводилося купувати те, що насправді не було потрібно. Це пов’язано з тим, що виробники їжі вмикають емоційні подразники, які змушують людей купляти товар навіть тоді, коли раціональної потреби в цьому немає.
Які тригери найчастіше використовують
Деякі тригери зв’язують продукт із певними відчуттями, спогадами або соціальним становищем.
Ностальгія й традиції. Рекламні відділи використовують спогади про дитинство, «бабусині рецепти» чи сімейні обряди, щоб викликати відчуття безпеки й тепла. Реклама різдвяних солодощів або молочних виробів, наприклад, часто показує, що смак передається від батьків до дітей.
Їжа як психологічний захист. Маркетологи подають продукти як засіб проти стресу, втоми або самотності. Морозиво, шоколад або макарони з сиром показують у ролі способу «потішити себе» після важкого дня, що нібито дає швидке полегшення.
Відчуття довіри та безпеки. На упаковці з’являються позначки «натуральний», «фермерський», «домашній», «без ГМО» без пояснення походження. Це має знизити тривогу за власне здоров’я. Також дуже часто на товарі є великі написи «еко» або «біо» без сертифікації.
Соціальна включеність. Продукт подають як головний елемент вечірок, родинних обідів або зустрічей друзів. У рекламі формують образ, що напій чи снек зробить покупця частиною групи, дасть визнання або розділить радісну мить.
Обмежена кількість і короткий час дії. «Обмежена серія», «тільки до кінця тижня», «новий смак» — ці тригери змушують купувати одразу, бо з’являється тривога, що унікальний товар зникне.
Статус та престиж. Товар подають як символ розкоші, гарного смаку чи догляду про себе — до прикладу, кава вищого сорту, сири делікатесної витримки, шоколад ручної роботи.
Саме ці емоційні прийоми найчастіше використовують для чіпсів, солодощів, страв швидкого приготування та святкових напоїв, щоб підвищити їх привабливість, незважаючи на те, що вони не належать до основних продуктів раціону.
