3855
Зі збільшенням тривалості життя собак зростає і поширеність вікового когнітивного зниження, яке дедалі частіше порівнюють із людською деменцією.
У ветеринарній медицині цей стан відомий як синдром когнітивної дисфункції, тобто «прогресуюче порушення пам’яті, навчання та поведінки у літніх собак». Хвороба розвивається повільно й часто залишається непоміченою. Ознаки є неспецифічними та можуть сприйматися як «нормальне старіння». Саме це ускладнює ранню діагностику.
Типові симптоми описують за абревіатурою DISHA(A), що включає дезорієнтацію, зміну соціальної взаємодії, порушення сну та забруднення дому. Собака може забувати знайомі маршрути або ставати тривожною. Поведінкові зміни іноді прогресують за кілька місяців. Чим раніше їх виявити, тим кращий прогноз якості життя.
Ліків від собачої деменції не існує, але застосовуються підтримувальні стратегії. У США для лікування схвалено селегілін, хоча його ефективність залишається дискусійною. Деякі власники використовують мелатонін або змінюють середовище проживання. Медикаментозна обмеженість спонукає до пошуку альтернативних підходів.
Дослідники з Університету Аделаїди вивчають вплив спеціальних тренувальних вправ на когнітивні функції літніх собак. За словами ветеринара Трейсі Тейлор, «до 60 відсотків собак старше 11 років можуть мати ознаки деменції». Власники часто недооцінюють симптоми, вважаючи їх звичайним уповільненням. Це призводить до пізнього втручання.
Діагностика ґрунтується на шкалах CADES, CCAS або CCDR, але надійного біомаркера поки не існує. Остаточно підтвердити діагноз можна лише після смерті. Водночас мозок уражених собак демонструє амілоїдні бляшки та білкові клубки. Це робить собак цінною моделлю хвороби Альцгеймера.
Дослідники проєкту старіння собак підкреслюють, що «собаки-компаньйони живуть у тому ж середовищі, що й люди». Тому вивчення їхньої деменції має високу трансляційну цінність. Подальші дослідження можуть покращити здоров’я як тварин, так і людей.
До 60% літніх собак можуть страждати на деменцію з’явилася спочатку на Цікавості.
