2490
Нове дослідження припускає, що Місяць міг сформуватися з ланцюга «багаторазових ударів», а не одного гігантського зіткнення, — зазначають автори роботи.
Модель багаторазових зіткнень пропонує альтернативний сценарій походження Місяця, відмінний від класичної гіпотези зіткнення Землі з об’єктом «Тея». Ця канонічна модель стикається з проблемою майже ідентичного складу Землі та Місяця. Філіп Картер наголошує: «це велика проблема для канонічної моделі». Нові розрахунки показують, що кілька зіткнень могли ефективніше змішати матеріал.
Команда Картера пропонує сценарій трьох або більше ударів у перші мільйони років існування Сонячної системи. Кожне зіткнення формувало б невеликий «місячик» на орбіті. Далі ці об’єкти зливалися б під дією гравітації. Картер пояснює: «вони будуть притягуватися і зіштовхуватися один з одним». Саме так могла виникнути стабільна структура майбутнього Місяця.
Попередні моделі припускали до двадцяти ударів, але нинішня зменшує їхню кількість. «Після трьох зіткнень ми вивели на орбіту достатню масу», додає Картер. Роберт Сітрон зазначає, що менша кількість ударів знижує ризик викидання місячиків у космос. Водночас збільшення числа ударів покращує середнє змішування матерії. Це може пояснити хімічну подібність Землі й Місяця.
Унікальність системи Земля–Місяць робить питання її формування надзвичайно важливим. Сітрон підкреслює: «це такий унікальний супутник». Він значно масивніший щодо своєї планети, ніж супутники інших землеподібних світів. Такий винятковий масштаб вимагає ретельного моделювання динаміки ранніх зіткнень.
Подальший прогрес потребує точніших моделей ударних процесів. Картер зауважує: «насамперед дуже складно все детально прорахувати». Однак нова модель багаторазових зіткнень, на думку дослідника, є переконливішою. Вона може нарешті пояснити, чому наш Місяць став саме таким — великим, стабільним і хімічно спорідненим із Землею.
Місяць міг утворитися після трьох потужних зіткнень з’явилася спочатку на Цікавості.
