1570
BMW Z4 Final Edition виходить як чорно-золота крапка в історії родстера, який понад два десятиліття тримав марку емоційної їзди. Мюнхен зробив те, що вміє найкраще, — провів модель у минуле з ефектом театрального затемнення. Кузов у глибокому відтінку Black Sapphire нагадує вечірнє місто після зливи, а контрастні золоті акценти створюють атмосферу камерної розкоші, де кожна деталь виглядає продуманою до міліметра.
Образ, що викликає ностальгію
Форма тут грає роль фінальної репліки. Довгий капот, притиснутий до асфальту силует і компактна корма не намагаються когось здивувати — вони нагадують нам, чому Z4 став легендою для драйверів, які обирають вітер замість тиші. Фінальна версія отримала унікальні 19-дюймові диски з матовим золотим кантом, що виглядають так, ніби авто вже стоїть на подіумі власної прощальної прем’єри.
Інтер’єр, де стиль перемагає час
У салоні BMW залишився вірним класичному рецепту. Чорна шкіра Merino з перфорованими секціями створює правильну атмосферу, а степування золотистою ниткою підсилює відчуття коштовності. Тут мало екранів і надмірної цифровізації, зате багато відчуття форми, текстури та механіки. Це той інтер’єр, у якому хочеться сісти глибше і тримати кермо наче інструмент, а не сенсорну панель.
Мотор, що гримить фінальним акордом
Під капотом — знайомий, але від того ще цінніший 3-літровий рядний шестициліндровий турбо на 382 к.с. Цей мотор працює як добре налаштований музичний інструмент: тягне рівно, під рев додає характеру, а на високих обертах звучить так, як хочуть чути фанати класичного BMW. Розгін лишається гострим, реакція на газ — тонкою, наче останній жест майстра, який не хоче втрачати точності навіть у прощальній роботі.
На дорозі, де свобода відчувається інакше
Final Edition не намагається бути найшвидшою чи найтехнологічнішою. Вона про відчуття, де ти керуєш не заради рекордів, а заради того, щоб нагадати собі, як звучить асфальт під колесами й як змінюється небо, коли опускається дах. Підвіска зберігає баланс між спортивністю та м’якістю, а кермо точно передає нерівності та вагу передка. Це той випадок, коли машина не просто рухається, а розмовляє з дорогою.
Фінал, який важко прийняти, але легко полюбити
Z4 Final Edition — це не про швидкість, а про настрій. Він виходить на сцену останній раз, але робить це красиво, з гідністю та з повагою до людей, яким він дарував емоції всі ці роки. Це завершення епохи, що пахне бензином, теплим вітром та щирим драйвом.
