2390
Ультраправі екстремісти все частіше створюють сільські анклави, використовуючи віддалені території як простір для ізоляції, ідеологічної підготовки та формування автономних структур, що становить нову форму безпекового виклику.
Як зазначає дослідник Джеймс Патерсон (The Conversation), ідея «втечі від суспільства» набуває серед радикальних груп політичного виміру. Такі утворення, або «анклави» — від французького enclave, тобто «відокремлена територія» — перетворюються на бази для ідеологічного самозміцнення. У США прикладами є проєкти Highland Rim у Кентуккі та низка спільнот в Арканзасі, орієнтованих на «білу ідентичність». Подібні ініціативи, як у випадку німецьких рейхсбюргерів, які створили понад 40 сільських об’єктів, спрямовані на підрив легітимності держави та побудову паралельних соціальних систем.
Такі анклави не можна вважати просто ексцентричними комунами. Їхня ізольованість створює «офлайнові ехо-камери», що посилюють ідеологічну радикалізацію — процес, який означає поступове прийняття ідей насильницького спротиву. Ідеологічна замкнутість цих спільнот сприяє формуванню глибоко відданих членів, для яких насильство стає легітимним інструментом політичної дії.
Соціальний контекст сільських регіонів підсилює цей ризик. Відчуття занедбаності, нестача державних послуг і поліцейської присутності формують середовище, сприятливе для поширення радикальних наративів. «Коли громади відчувають, що їх ігнорують або зневажають, екстремістські наративи вкорінюються», — наголошує Патерсон. Радикалізація у цьому випадку живиться поєднанням соціальної ізоляції, локальної економічної вразливості та дефіциту політичного представництва.
Додатковим чинником ризику є практичні переваги сільського середовища. Віддаленість забезпечує «простір для тренувань і зберігання зброї», що робить такі райони привабливими для екстремістських груп. Приклади з Мічигану, Скандинавії та Австралії демонструють, що сільські маєтки можуть слугувати як прихистком, так і базою для планування нападів. Це поєднання географічної ізольованості й соціальної фрагментації створює новий тип загрози, що поєднує безпекові та ідеологічні аспекти.
Професорка Мішель Гроссман застерігає, що «почуття соціальної ізоляції та роз’єднаності громади можуть посилювати коктейль вразливості». Саме цю емоційну та психологічну основу часто використовують екстремісти для вербування нових прибічників. Відповіддю на таку тенденцію, за словами Патерсона, має стати посилення локальної присутності держави — від інтеграції сільських поліцейських у національні антитерористичні мережі до інвестування у цифрову інфраструктуру та медичні послуги.
Зрештою, боротьба з формуванням радикальних сільських анклавів вимагає міждисциплінарного підходу. Необхідно враховувати географічні, соціальні та психологічні фактори, що формують вразливість до екстремізму, поєднуючи безпекові стратегії з інклюзивною політикою розвитку регіонів. Лише тоді віддалені громади перестануть бути зоною ризику й перетворяться на опору соціальної стійкості.
Ультраправі створюють ізольовані сільські анклави по світу з’явилася спочатку на Цікавості.
