2399
Сучасне підвищення рівня моря відбувається найшвидше за останні 4 000 років, і прибережні дельти Китаю опинилися серед найуразливіших регіонів світу, проте нові стратегії адаптації дають надію на пом’якшення наслідків.
Дослідницька група під керівництвом Рутгерського університету встановила, що з 1900 року середній рівень світового океану зростав на 1,5 міліметра щороку, що перевищує всі попередні показники за кілька тисячоліть. «Глобальний середній темп підвищення рівня моря з 1900 року є найшвидшим за останні чотири тисячоліття», — наголосив Юченг Лін, докторант і провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Nature.
Щоб отримати такі дані, вчені проаналізували геологічні записи стародавніх коралів і мангрових заростей, що виступають своєрідними природними архівами змін рівня моря. Ці результати охоплюють період близько 12 000 років — від початку голоцену, коли завершився останній льодовиковий період.
Основними чинниками зростання рівня океану є теплове розширення води через глобальне потепління та танення льодовиків у Гренландії та Антарктиді. «Потепління змушує океан займати більший об’єм, а льодовики тануть швидше, ніж будь-коли», — пояснив Лін.
Особливої уваги вимагає ситуація в Китаї. Мегаполіси, такі як Шанхай, Гонконг і Шеньчжень, розташовані в низинних дельтах річок Янцзи та Перл, де м’які осадові породи та активна урбанізація спричиняють додаткове просідання ґрунтів. У Шанхаї, за словами Ліна, «деякі частини міста опустилися більш ніж на метр протягом XX століття через надмірне використання підземних вод» — швидше, ніж піднімається сам рівень океану.
Просідання ґрунту, або субсиденція, — це поступове осідання земної поверхні, яке може бути природним або викликаним людською діяльністю. Його поєднання з підйомом моря створює подвійну загрозу для дельтових регіонів. Навіть сантиметрове підвищення рівня моря здатне суттєво підвищити ризик катастрофічних повеней. «Дельти — це чудові місця для життя і господарства, але вони плоскі й схильні до просідання, тому навіть незначне підвищення рівня моря може їх швидко затопити», — зазначає Лін.
Попри песимістичні прогнози, дослідники бачать ознаки надії. Міста вже впроваджують адаптаційні заходи: Шанхай, наприклад, обмежив забір підземних вод і почав закачування прісної води у водоносні горизонти, що сповільнило просідання. «Шанхай уже не просідає так швидко. Вони визнали проблему й почали діяти», — підкреслив Лін.
Дослідження також створює карти вразливості, які допоможуть місцевим урядам і містобудівникам визначати “гарячі точки” осідання та планувати адаптацію до підвищення рівня моря. Подібні підходи можуть бути застосовані в інших прибережних мегаполісах світу, таких як Нью-Йорк, Джакарта чи Маніла, де умови нагадують китайські дельти.
Таким чином, глобальне потепління і місцеві геологічні процеси діють синергічно, підсилюючи загрозу прибережним містам. Проте наукові дані, отримані командою Ліна, не лише підтверджують масштаби проблеми, а й демонструють, що раціональне управління водними ресурсами може сповільнити або навіть зупинити деякі негативні тенденції.
Як підсумував професор Роберт Копп: «Геологічні дані допомагають нам не лише розуміти минуле, а й передбачати майбутнє. Тепер ми маємо інструменти, щоб діяти, перш ніж океан забере у нас міста».
Підвищення рівня моря найшвидше за 4000 років — дослідження з’явилася спочатку на Цікавості.
