1486
Революційне дослідження фізиків з Шеффілдського університету та Мадридського університету Комплутенсе пропонує теорію перетворення чорних дір на білі діри, що повертають матерію та час назад у Всесвіт.
Вчені Штеффен Гілен і Лусія Менендес-Підаль вивчають квантову динаміку плоскої чорної діри. Їхнє дослідження зосереджується на унітарності координати власного часу. Вони використовують “космологічну сталу руху” – термін, що позначає фундаментальну фізичну величину в одномодульній гравітації.
За класичною теорією загальної відносності Ейнштейна, об’єкт, що потрапив у чорну діру, рухається до її центру. Там його знищують величезні гравітаційні сили. Цей центр називають “сингулярністю” – точкою, де матерія стискається до нескінченно малої точки. У сингулярності припиняють діяти відомі нам закони фізики і часу.
Квантовий підхід до розуміння чорних дір
Нове дослідження пропонує радикально інший теоретичний погляд. Використовуючи квантову механіку, вчені припускають, що сингулярність не означає кінець. Натомість вона може представляти новий початок у вигляді білої діри.
У своєму дослідженні автори застосовують спрощену теоретичну модель – пласку чорну діру. На відміну від типових сферичних чорних дір, її межа є пласкою двовимірною поверхнею. Проте дослідники вважають, що виявлений механізм може бути застосований і до звичайних чорних дір.
Темна енергія та природа часу
Висновки вчених демонструють, як сингулярність чорної діри замінюється областю квантових флуктуацій. Це крихітні, тимчасові зміни енергії простору, де простір і час не закінчуються. Натомість вони переходять у нову фазу – білу діру, яка може бути місцем, де починається час.
У дослідженні фізики використовують темну енергію майже як точку відліку. Вони розглядають енергію і час як взаємодоповнюючі поняття. Ці поняття можна виміряти одне відносно одного.
Теорія припускає існування чогось ще більш загадкового по той бік білої діри. “Гіпотетично ви могли б мати спостерігача – гіпотетичну сутність – який пройшов би крізь чорну діру, крізь те, що ми вважаємо сингулярністю, і з’явився б на іншому боці білої діри”, – розмірковує доктор Гілен.
дослідників опублікована в престижному науковому журналі Physical Review Letters.
