290
Вчені з Массачусетського технологічного інституту (MIT) разом з колегами проаналізували зразки астероїда Рюгу, доставлені на Землю японською місією Hayabusa2 у 2020 році. Дослідження показало, що понад 4,6 мільярда років тому у зовнішніх областях Сонячної системи існувало слабке магнітне поле, яке могло сприяти утворенню планет-гігантів, таких як Юпітер і Нептун.
Аналіз показав, що якщо магнітне поле в цій частині Сонячної системи й було, то його сила не перевищувала 15 мікротесла (для порівняння: сучасне магнітне поле Землі — близько 50 мікротесла). Проте навіть таке слабке поле могло відігравати важливу роль у притягуванні газу і пилу для формування планетарних тіл.
Це відкриття є першим підтвердженням того, що магнітне поле не лише впливало на внутрішню частину Сонячної системи, де формувалися Земля та інші кам’янисті планети, але також поширювалося на її зовнішні регіони.
Для підтвердження висновків вчені повторно проаналізували дані про метеорити, що могли походити з далекої Сонячної системи, і виявили сліди слабкого магнітного поля на рівні 5 мікротесла. Це узгоджується з їхніми оцінками для зразків Рюгу.
Наступним кроком буде вивчення зразків з іншого астероїда, Бенну, які у 2023 році були доставлені на Землю місією OSIRIS-REx NASA. Вчені сподіваються, що ці дослідження допоможуть краще зрозуміти механізми формування Сонячної системи та роль магнітних полів у цьому процесі.
Вчені з Массачусетського технологічного інституту (MIT) разом з колегами проаналізували зразки астероїда Рюгу, доставлені на Землю японською місією Hayabusa2 у 2020 році. Дослідження показало, що понад 4,6 мільярда років тому у зовнішніх областях Сонячної системи існувало слабке магнітне поле, яке могло сприяти утворенню планет-гігантів, таких як Юпітер і Нептун.
Аналіз показав, що якщо магнітне поле в цій частині Сонячної системи й було, то його сила не перевищувала 15 мікротесла (для порівняння: сучасне магнітне поле Землі — близько 50 мікротесла). Проте навіть таке слабке поле могло відігравати важливу роль у притягуванні газу і пилу для формування планетарних тіл.
Це відкриття є першим підтвердженням того, що магнітне поле не лише впливало на внутрішню частину Сонячної системи, де формувалися Земля та інші кам’янисті планети, але також поширювалося на її зовнішні регіони.
Для підтвердження висновків вчені повторно проаналізували дані про метеорити, що могли походити з далекої Сонячної системи, і виявили сліди слабкого магнітного поля на рівні 5 мікротесла. Це узгоджується з їхніми оцінками для зразків Рюгу.
Наступним кроком буде вивчення зразків з іншого астероїда, Бенну, які у 2023 році були доставлені на Землю місією OSIRIS-REx NASA. Вчені сподіваються, що ці дослідження допоможуть краще зрозуміти механізми формування Сонячної системи та роль магнітних полів у цьому процесі.
