459
Нове дослідження, проведене за допомогою передової технології лазерно-стимульованої флуоресценції (LSF), розкрило вражаючі деталі анатомії древніх літаючих рептилій. Вчені зосередили увагу на вивченні хвостової мембрани птерозаврів виду рамфорінх (Rhamphorhynchus), виявивши в ній складну інженерну систему, що випередила свій час на мільйони років.
Дослідники виявили, що всередині хвостової мембрани існувала складна ґратчаста структура, яка за своєю будовою нагадує конструкцію крил сучасних літаків. Ця природна система дозволяла птерозаврам точно контролювати натяг хвостової мембрани під час польоту, подібно до того, як моряки керують вітрилами корабля.
Особливо цікавим виявився процес розвитку хвостової лопаті впродовж життя тварини. У молодих особин вона мала краплеподібну форму, потім у підлітковому віці набувала обрисів повітряного змія, а в дорослих птерозаврів перетворювалася на структуру, що нагадувала трикутне серце. Внутрішня ґратчаста будова ефективно гасила коливання мембрани під час польоту, значно покращуючи аеродинамічні властивості.
Хоча рамфорінхі були відносно невеликими птерозаврами, розміром приблизно з сучасного альбатроса, їхні родичі, такі як кетцалькоатль (Quetzalcoatlus), досягали вражаючих розмірів з розмахом крил до 10 метрів. Ці створіння були першими хребетними, які освоїли активний політ, з’явившись близько 251 мільйона років тому та пануючи в небі протягом всієї мезозойської ери до свого вимирання 66 мільйонів років тому.
Це відкриття має не лише історичне значення. Вчені вважають, що розуміння механізмів польоту птерозаврів може знайти практичне застосування в сучасних технологіях. Принципи будови їхніх хвостових мембран можуть бути використані при проектуванні нових літальних апаратів, дронів і навіть у розробці інноваційних конструкцій наметів.
Таким чином, древні рептилії продовжують дивувати нас своїми еволюційними досягненнями, демонструючи, що природа часто створює рішення, які людство відкриває заново через мільйони років.
