878
Три австралійські наукові супутники пропрацювали на орбіті лише третину запланованого терміну і згоріли в атмосфері Землі.
Минулого тижня три наукові супутники Університету Кертіна, Австралія, увійшли в атмосферу Землі і згоріли там, пропрацювавши лише 2 місяці замість шести. Таким чином вчені не отримали багато корисних наукових даних. Причина в тому, що значно зросла активність Сонця і це велика проблема для всіх супутникових операторів і вона тільки зростає, пише ScienceAlert.
За словами Кайла Макмаллана з Університету Кертіна, цього року на орбіту було запущено супутники Binar-2, 3 і 4, які збирали дані про Сонячну систему. Очікувалося, що вони працюватимуть приблизно 6 місяців, але через зростання сонячної активності вони зійшли з орбіти і згоріли в атмосфері Землі, пропрацювавши всього 2 місяці.
Від високої активності Сонця страждають не тільки наукові, а й комерційні супутники, що наголошує на необхідності більш точного прогнозування космічної погоди, каже Макмаллан.
Активність Сонця охоплює такі явища, як сонячні плями, сонячні спалахи і сонячний вітер, тобто потік заряджених частинок, який летить до Землі. Активність Сонця змінюється через постійну зміну магнітного поля зірки кожні 11 років. Цей період називається сонячним циклом і приблизно в його середині активність досягає свого піку.
Учені поки що не можуть точно передбачити активність Сонця. Наприклад, за останні кілька місяців показники сонячної активності були більш ніж у півтора раза вищими за прогнози для піку активності в поточному 25-му сонячному циклі, який розпочався 2019 року.
Сонячна активність формує космічну погоду, яка впливає різними способами на Землю та навколоземний простір. Наприклад, під час піку активності Сонця на Землі виникає більше геомагнітних бур, а також можна часто спостерігати полярне сяйво в середніх широтах.
Активність Сонця створює проблеми для супутників на орбіті. Що вищою є активність, то частіше на Сонці виникають сонячні спалахи і тим сильнішим стає сонячний вітер. Таким чином більше заряджених частинок потрапляє в навколоземний простір і верхні шари атмосфери Землі, які можуть пошкодити електроніку супутників. Також Сонце випускає більше іонізуючого випромінювання, яке призводить до порушень радіозв’язку на Землі. Супутники страждають від сонячної активності ще й тому, що додаткова енергія поглинається зовнішніми шарами атмосфери Землі, що призводить до її розширення далі в космос.
У результаті всі супутники, що перебувають на відстані менше ніж 1000 км від Землі, відчувають значне збільшення опору атмосфери. Це сила, яка порушує їхню орбіту і змушує супутники падати вниз.
Одними з найвідоміших об’єктів, які знаходяться нижче 1000 км, є Міжнародна космічна станція та інтернет-супутники Starlink. Хоча ці об’єкти мають двигуни для корекції своєї орбіти, ці дії є дорогими, каже Макмаллан.
Водночас маленькі супутники, такі як Binar-2, 3 і 4, дуже рідко мають двигуни для корекції висоти, а тому повністю залежать від космічної погоди. Активність Сонця зростатиме протягом приблизно року і має піти на спад до 2026 року.
