900
Звична нам назва Європа має стародавнє походження: вперше таку назву континенту використав Гомер, описуючи західні береги Егейського моря, пише Успіх in UA.
Проте ще до цих описів Європа згадувалася у грецькому міфі.
День Європи, що відзначається щороку 9 травня, вшановує мир і єдність на всьому континенті. Ця дата знаменує важливу віху в європейській історії, відому як “Декларація Шумана”, яка заклала основу для нової ери співпраці між європейськими країнами, що в кінцевому підсумку призвело до утворення Європейського Союзу, повідомляє focus.
Сама назва “Європа” сягає корінням у грецьку міфологію, де Європа, фінікійська принцеса, відіграє центральну роль. За легендою, Зевс закохався в Європу і перетворився на розкішного білого бика, щоб завоювати її прихильність.
Європа, зачарована красою бика, залазить йому на спину, не підозрюючи про божественну сутність Зевса. Потім бик перевозить її через море на острів Крит, де Зевс відкриває їй себе, і вони укладають союз під вічнозеленим деревом. Від цього союзу Європа народжує трьох синів, відомих своєю чесністю та справедливістю.
Любов Зевса до Європи перевершує смертні межі, і він обдаровує її трьома надзвичайними дарами: Талоса, бронзового велетня, що слугує її захисником; нестримного мисливського пса; та списа, що безпомилково влучає в ціль. Крім того, Європа отримує приголомшливе намисто, виготовлене богом вогню Гефестом.
Вплив міфу про Європу виходить за межі міфології. Сам термін “Європа” вперше зустрічається в давньогрецьких текстах, таких як “Гімн до Деліанського Аполлона” Гомера, що описує західні береги Егейського моря. Пізніше філософи, такі як Анаксімандр, і географи, такі як Гекатей, використовували його для позначення окремого регіону світу.
Етимологія слова “Європа” походить від грецьких слів, що означають “широкий” і “обличчя”, хоча точне обґрунтування його назви залишається неясним. А проте, спадщина Європи в міфології та лінгвістиці відображає її значення у формуванні стародавніх наративів та географічної термінології.
