747
Ракета Pralay, розроблена Індійською організацією оборонних досліджень і розробок (DRDO), є вдосконаленою балістичною ракетою класу «земля-земля» малої дальності, призначеною в основному для тактичного використання в бойових умовах. Запущена в 2015 році програма Pralay представляє собою стратегічний прогрес для ракетного арсеналу Індії, що включає складні квазібалістичні коригування траєкторії, які дозволяють ракеті уникати перехоплювачів і засобів протиракетної оборони (ПРО). Ракета вже успішно пройшла кілька випробувань: перші два були проведені в грудні 2021 року, а третє — у листопаді 2023 року, кожне з яких продемонструвало точність ракети, вантажопідйомність і маневреність терміналу.
Унікальна квазібалістична траєкторія Pralay дозволяє йому переходити з традиційної балістичної траєкторії на більш плоску траєкторію після запуску, що ускладнює перехоплення через зменшення його радіолокаційного профілю. Ця особливість у поєднанні з високою швидкістю та кінцевою маневреністю наближає «Пралай» до російської ракети «Іскандер-М» , яка довела ефективність під час останніх конфліктів, зокрема в Україні. У Pralay такі ж характеристики, як у Iskander-M, як-от CEP (Circular Error Probable) близько 10 метрів, що підкреслює його високу точність і здатність уникати протиповітряної оборони.
Індія та Росія мають давню співпрацю в ракетних технологіях, партнерство, яке суттєво сформувало ракетний потенціал Індії. Одним із найбільш помітних результатів цієї співпраці є ракета BrahMos, розроблена спільно Індійською організацією оборонних досліджень і розробок (DRDO) і російським НВО Машинобудування. Запущена як найшвидша в світі надзвукова крилата ракета, BrahMos демонструє високу швидкість і точність, що робить її цінним активом в арсеналі Індії. Ця співпраця дозволила Індії інтегрувати російський досвід у сфері силових установок і систем наведення з її власними технологічними досягненнями, заклавши основу для розробки Індією майбутніх ракетних систем. Участь Росії в ракетній програмі Індії також розширилася через передачу технологій і підтримку в дослідженнях проти балістичних ракет, що ще більше посилює обороноздатність Індії та посилює її стратегічну автономію у виробництві ракет.
Щоб відповідати міжнародним правилам контролю над озброєннями, Індія зобов’язалася обмежити експортні версії Pralay максимальною дальністю 300 кілометрів і вантажопідйомністю не більше 500 кілограмів. Це дотримання керівних принципів управління ракетними технологіями вимагає технічних модифікацій системи Pralay, адаптації, яку Індія активно проводить.
Оснащена двигуном на твердому паливі та інтегрованою технологією маневреного ретранслятора (MaRV), ця ракета може нести корисне навантаження від осколково-фугасних боєголовок до суббоєприпасів, що закривають злітно-посадкову смугу. Ці можливості дозволяють йому ефективно націлюватися та нейтралізувати критичну військову інфраструктуру, таку як радіолокаційні установки, командні центри та передові злітно-посадкові смуги, з підвищеною точністю та смертоносністю.
Зацікавленість Вірменії в придбанні ракети Pralay випливає з її потреби врівноважити можливості з Азербайджаном, який придбав ракети LORA (Long Range Artillery), розроблені Israel Aerospace Industries. Маючи радіус дії 400 кілометрів і CEP 10 метрів, ракета LORA становить значну загрозу стратегічним активам Вірменії. Сумісність Pralay з різними типами боєголовок і його передова система наведення, що використовує як інерціальну навігацію, так і самонаведення DSMAC (Digital Scene-Matching Area Correlation) для підвищення точності, забезпечують Вірменії адекватну відповідь на ракетні можливості Азербайджану.
Відмінною особливістю Pralay є його радіолокаційний купол із плавленого кремнезему (RADOME), який покращує її живучість у ворожому повітряному просторі. Система управління вектором тяги реактивної лопатки дозволяє Pralay виконувати маневри ухилення на кінцевій фазі, ефективно протидіючи системам оборони противника. Крім того, Pralay містить два набори маленьких плавників, які допомагають зменшити її радарну помітність, що ще більше ускладнює спроби перехоплення.
Індійська ракета Pralay та ізраїльська LORA є двома квазібалістичними системами малої та середньої дальності, але їхні характеристики та можливості різняться в кількох аспектах. Pralay має теоретичний радіус дії від 150 до 500 км, вантажопідйомність від 350 кг до 700 кг, що дозволяє їй націлюватися на стратегічні установки, такі як радари, командні центри та злітно-посадкові смуги.
LORA, з іншого боку, має максимальну дальність 400 км і вантажопідйомність приблизно 570 кг. Ця ракета була оперативно використана азербайджанськими силами під час військового конфлікту в Нагірному Карабасі в 2020 році, продемонструвавши високу точність з CEP 10 метрів, зокрема по таким цілям, як мости та критична інфраструктура. Її система наведення, що використовує GPS і телевізійні зображення на кінцевій фазі, забезпечує високу точність, хоча вона залишається потенційно вразливою до електронних засобів протидії. Таким чином, Pralay надає перевагу кращій маневреності терміналів для уникнення перехоплень, тоді як LORA виділяється надзвичайною точністю при нанесенні прицільних ударів, причому кожен має спеціальні адаптації відповідно до контексту використання та нормативних вимог.
Збройні сили Індії виявили стратегічний інтерес до ракети Pralay, отримавши значні замовлення як від індійської армії, так і від індійських ВПС. У 2022 році Міністерство оборони Індії схвалило закупівлю 120 ракет для ВПС, а в 2023 році – придбання полку з 250 ракет для армії, призначених для посилення тактичних можливостей уздовж чутливих кордонів з Китаєм і Пакистаном. Якщо угоду з Вірменією буде укладено, ця країна стане першим міжнародним покупцем ракети Pralay, що ознаменує історичну віху в експорті індійської оборонної продукції.
