672
Геологічні процеси деформують давні ядра материків Землі.
Група вчених із Китайського університету геологічних наук дійшла висновку, що найдавніші ділянки континентальної кори Землі, відомі як кратони, поступово руйнуються під дією природних сил. Дослідження опубліковано в науковому журналі Nature Geoscience.
Фахівці вивчили процес розпаду Північнокитайського кратона (ПКК) протягом 200 млн років, починаючи з середнього мезозою.
Дослідники виокремили два основні етапи змін у ПКК, які призвели до його деформації з плином часу. Спочатку субдукція (занурення однієї літосферної плити під іншу) океанічної плити Ізанагі зі сходу призвела до потовщення кори ПКК, що перекриває його. Цей рух утворив гірський хребет Тайханьшань на північному сході Китаю.
Потім відбулася фаза швидкого відкату, коли плита Ізанагі рушила у зворотному напрямку. Через це Північнокитайський кратон став тоншим приблизно на 26%.
Ці два етапи відбувалися протягом мільйонів років у кілька фаз, починаючи з північно-східного насуву (старіші породи насувалися на молодші породи) і транспресійних (горизонтальне зміщення порід з додатковим скороченням перпендикулярно до руху) розломів у юрському та ранньому крейдяному періодах.
Починаючи зі 136 млн років тому трапилося кілька епізодів розтягування земної кори, після чого воно було перервано стисненням у період 93-80 млн років тому в пізньому крейдяному періоді, а потім розтягування тривало аж до наших днів, що зрештою призвело до розпаду кратона.
Комп’ютерне моделювання точно відтворило характеристики літосферної плити завширшки 4 тис. кілометрів і глибиною до 660 кілометрів у межах перехідної зони мантії.
Декратонізація ПКК – не поодинока подія. Вчені припускають, що і в інших районах планети могли відбуватися схожі процеси з локальними відмінностями.
