1000
Міжнародна група астробіологів показала, що біомолекули, зокрема ліпіди, з яких утворюються клітинні мембрани, можуть зберігати свою структуру в концентрованій сірчаній кислоті, як це відбувається в хмарах Венери.
Венера традиційно описується як планета з екстремальними умовами для життя: її поверхня розпечена, а атмосфера наповнена сірчаною кислотою. Проте верхні шари атмосфери Венери мають умови, які могли б теоретично підтримувати існування життя. Останні дослідження демонструють, що певні компоненти клітин, як-от ліпіди, здатні витримувати суворі умови, що піднімає нові питання про можливу населеність Венери.
Дослідження ліпідів, що формують клітинні мембрани, стало важливим кроком у вивченні того, як життя може адаптуватися до екстремальних умов. Учені перевірили стійкість цих молекул у лабораторних умовах, які імітують атмосферу Венери, і виявили, що деякі ліпіди не лише не розкладаються під дією сірчаної кислоти, а й здатні утворювати стабільні структури.
Такі результати є важливими для пошуку життя на інших планетах. Хоча ми звикли вважати воду основним розчинником для біохімічних процесів, це дослідження показує, що інші рідини, як-от сірчана кислота, можуть відігравати подібну роль у підтримці життя.
